Укрграфіт
| ПрАТ «Український графіт» | |
|---|---|
 | |
| Тип | Публічна компанія |
| Форма власності | публічна компанія |
| Галузь | машинобудування |
| Спеціалізація | виробництво електродів |
| Лістинг на біржі | ПФТС: UGRA |
| Засновано | 21 вересня 1933 |
| Штаб-квартира |
 Україна, Запоріжжя |
| Попередні назви | Дніпровський електродний завод |
| Ключові особи | Сергій Кутузов[1] |
| Продукція | графіновані електроди та аноди, катодні і доменні блоки, вуглеграфітові маси |
| Код ЄДРПОУ | 00196204 |
| www.ukrgrafit.com.ua | |
| Нагороди |
 |
ПАТ «Укрграфіт» — українське підприємство в галузі обробки графіту та виробництвом електроустаткування з нього. Розташоване в місті Запоріжжя. Було першим електродним заводом в Радянському Союзі. У 1933–1994 роках носило назву Дніпровський електродний завод.
Історія[ред. | ред. код]
21 вересня 1933 року був введений в експлуатацію Дніпровський електродний завод як складова Запорізького промислового комплексу. Випущено першу промислову партію вуглецевої продукції, обпалених анодів для алюмінієвих електролізерів. Проектна потужність заводу становила близько 25 тис. тонн продукції: 3750 тонн графітованих електродів, інше — вугільна продукція та вуглецеві маси[2].
1940 року завод був виділений у самостійну промислову структуру, в цей період побудовано цех графітації.
З початком військових дій в Запоріжжі, з 18 по 25 вересня 1941 року, завод був демонтований і евакуйований на Урал. Евакуацією керував директор заводу Сергій Гончаренко. 400 працівників заводу демонтували обладнання, для перевезення якого знадобилося 350 залізничних вагонів. Згодом усі учасники евакуації були відзначені державними нагородами[3][4].
Відновлення заводу почалося влітку 1944 року відповідно до наказу Народного комісаріату кольорової металургії СРСР від 24 квітня 1944 р.[2].
У травні 1945 року завод було частково відновлено, 25 червня 1945 р. було запущено першу чергу заводу — дільниці з виробництва анодної та електродної мас[5].
1946 року було побудовано і змонтовано випалювальний цех[5].
1948 року завод був повністю відновлений і почав працювати за повним технологічним циклом.
1994 року Дніпровський електродний завод був перетворений у публічне акціонерне товариство «Український графіт».
1997 року Введено в експлуатацію новий цех вугільних заготовок.
2000 році Систему менеджменту підприємства сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001.
2001 році Введено в експлуатацію новий цех з виробництва анодів для магнієвої промисловості з просоченням неорганічними компаундами.
2002 році Розроблено й освоєно нові марки вуглецевих блоків для футерування доменної печі об'ємом 5000 м³. Систему менеджменту сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту ISO 14001.
2003 році Розроблено стратегію розвитку підприємства. Систему менеджменту сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту OH SAS 18001.
2005 році Введено в експлуатацію нову сучасну випалювальну піч за проектом фірми "Pecoserwis"
2006 році Введено в експлуатацію в цеху вугільних заготовок швидкісний змішувач фірми "Eirich". Систему менеджменту сертифіковано на відповідність міжнародному стандарту ISO 11462 "Система статистичного управління процесами", а випробувальну лабораторію акредитовано на відповідність міжнародному стандарту ISO/IEC 17025.
2007 році Введено в експлуатацію нову випалювальну піч за проектом фірми "Riedhammer"
2008 році Введено в експлуатацію нову сучасну лінію з мехобробки вуглецевої продукції фірми "Wassmer"
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Структура власності компанії ПРАТ «УКРГРАФІТ». opendatabot.ua (укр.). 9 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
- ↑ а б Сосєдов (1999). История развития углеродной промышленности. 1945–1990 гг (російською) . Москва: Аспект Пресс. с. 21. ISBN 5—7567—0238—5.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка); Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Акбаш, Роман (12 жовтня 2011). 45 суток, которые нельзя забыть |. pravda.in.ua (російською) . Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ Второе рождение - Металлургия в годы ВОВ. pereosnastka.ru (російською) . Процитовано 11 березня 2020.
- ↑ а б Пєтрикін; Шевченко; Тєпєр; Курносенко; Кривчик; Коритний; Мельник; Хижняк; Островерхий (1975). Глава 7. Рождение титанов. У Пєтрикін; Шевченко (ред.). Запорожский индустриальный комплекс [Запорізький індустріальний комплекс] (PDF) (російською) . Дніпропетровськ: Промінь. с. 152. Процитовано 11 березня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |