Крутікова Ніна Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 лютого 2021, заснована на цій версії.

Крутікова Ніна Євгенівна
Народилася14 (27) січня 1913
Лодзь, Петроковська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Померла17 квітня 2008(2008-04-17) (95 років)
Київ, Україна
Країна Російська імперія → СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьлітературознавиця
Alma materХарківський планово-економічний інститут
ЗакладКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньчлен-кореспондент АН УРСР
Відомі учніКозлик Ігор Володимирович
ЧленствоСпілка радянських письменників України
ПартіяВКП(б)
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден княгині Ольги III ступеня
заслужений діяч науки і техніки України

Ні́на Євге́нівна Кру́тікова (27 січня 1913, Лодзь — 17 квітня 2008, Київ) — український радянський науковець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР. Член НСПУ з 1959 року.

Життєпис

1932 року закінчила Харківський планово-економічний інститут.

Працю почала викладачем, з 1938 року працювала в Київському університеті, вчителем і керівником був академік О. І. Білецький. У середині 1950-х років стала його заступником в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук України.

Подальше робоче життя пов'язане з Інститутом літератури — працювала понад 50 років з 1941 року.

У 1967—1987 та 1994—1996 роках очолювала відділ російської літератури.

Є авторкою фундаментальних праць по історії російської й української літератур XIX століття та початку ХХ століття.

Доробок

Досліджувала праці Гоголя, Толстого, Достоєвського, Буніна, Нечуя-Левицького, Марка Вовчка. Приділяла увагу вивченню проблем розвитку критичного реалізму в українській та російській літературах, історію літературних українсько-російських відносин, традиційність та новаторство в літературі.

У 1997 році її стаття про Івана Нечуя-Левицького увійшла до збірки статей з історичного аналізу літературного процесу в Україні XIX ст. — навчального посібника «Історія української літератури ХІХ століття», розрахованого для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.[1]

Особливу увагу приділяла творчості Гоголя посідала особливе місце — першу роботу про нього написала 1952 року, останню — 2007 року.

Серед її творів:

  • 1957 — «Гоголь та українська література»;
  • 1961 — «Творчість І. С. Нечуя-Левицького»;
  • 1963 — «Русский реализм и становление украинской реалистической прозы»;
  • 1969 — «Сторінки творчого життя. (Марко Вовчок в житті і праці)»;
  • 1972 — «Шляхами дружби і єднання»;
  • 1976 — «Реалізм. Збагачення. Єдність»;
  • 1978 — «В начале века: Горький и символисты»;
  • 1979 — «Листи до Марка Вовчка»;
  • «Микола Васильович Гоголь. Життя і творчість»;
  • 2000 — «Григорій Давидович Вервес: біобібліографія до 80-річчя»;
  • 2003 — «Дослідження і статті різних років»;
  • 2007 — «Урбанистическая проблема в художественной прозе Гоголя».

Нагороди

Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора та Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Примітки

  1. ↑ Крутікова Н. Є. Іван Нечуя-Левицький (1849-1920) // Історія української літератури ХІХ століття. — Кн. 3: 70-90-ті роки XIX ст.: навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл / М. Т. Яценко (ред.), Д. С. Наливайко (ред.), П. П. Хропко (ред.), О. І. Цибульська (ред.), М. П. Бондар, Т. І. Гундорова, Н. В. Левчик, Н. Є. Крутікова та ін. — Київ : Либідь, 1997. — С. 99-131.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крутікова_Ніна_Євгенівна&oldid=30830715