Парістріон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фема Парістріон

Прапор

Фема Парістріон (грец. θέμα Παρίστριον) або Параданубій (грец. θέμα Παραδουνάβιο/Παραδούναβις) — військово-адміністративна одиниця Візантійської імперії (фема), яка розташовувалась на півночі Балканського півострова (сучасні Болгарія і Румунія). Утворено 971 року. Назва перекладається як «Надістрія» (від Істра — Дунай) або «Наддунав'я». Припинила існування близько 1187 року внаслідок відновлення Болгарського царства.

Історія

Після битви при Доростолі 971 року між русами на чолі із Київським князем Святославом Ігоровичем та візантійцями під орудою імператора Іоанна I було укладено угоду, за якою київський князь поступався володіннями біля Дунаю. Тоді ж тут було створено фему. В її завдання входила захист дунайського кордону від Київської русі та створення військової опори для остаточного підкорення болгар. Незабаром останнє завдання стала основним, оскільки династія Комітопулів відновила Болгарське царство й почала наступ на Візантію. У 986 році болгари зайняли фему.

Лише у 1001 році візантійці увійшли на територію колишньої феми. До 1003 року її було відновлено. Знищення Болгарського царства у 1018 році сприяло захист західних меж Парістріону. З цього часу його очільники приділяють основну увагу кордону на Дунаї, де вже у 1020-х роках стали скупчуватися кочівники — узи і печеніги. У 1030-х роках з ними тривали запеклі бої, в результаті чого значну частину феми було сплюндровано. У 1048—1053 роках печенігі сплюндрували Парістріон.

У середині 1050-х років візантійцям вдалося відтіснити орди печенігів, втім у 1064—1065 роках узи сплюндрували Парістріон. Поразки від сельджуків у 1070-х роках, постійні заколоти на Балканах та в Малій Азії призвели до послаблення візантійського війська. Цим скористалися печеніги, що захопили та сплюндрували фему Парістріон. Боротьба з ними тривала до 1091 року, коли у битві при Левінуоні візантійцям в союзі з половцями було завдано нищівної поразки ворогові. З цього часу відбувається відродження феми.

За часів династії Комнінів Парістріон стає однією з найзаможніших провінцій імперії, незважаючи на напади половців у 1114, 1147, 1154, 1160 роках. 1116 року на короткий час було захоплено Доростол (центр феми) військами Псевдо-Діогена II, але того ж року той загинув, й урядові війська відновили контроль над північно-східними районами феми. В подальшому в ПАрістріоні розвивалися прибережні міста Чорного моря та ті, що безпосередньо не розташовувалися біля Дунаю.

Повалення Комнінів у 1185 році, невдала політика імператора Ісаака I призвела до вторгнення норманів на Балкани, заколотів та повстань. Найпотужнішим стало повстання болгар на чолі із братами Асенем і Петром. У 1185 році війська останніх практично повністю захопили Парістріон. Але у 1186 році візантійцям вдалося відновити тут владу. Втім недолуга політика імператора призвела до втрати феми у 1187 році, що й було зафіксовано договором між Болгарією та Візантією.

Адміністрація

Охоплювала територію колишньої римської провінції Нижня Мезія — сучасні болгарські області біля Дунаю та румунську Добруджу. Центр спочатку розташовувався в Іоаннополі, а близько з 973 року перемістився до Доростолу. На чолі стояв стратег, а з 1018 року — дука а з 1091 року — катепан.

Відомі очільники

  • Лев Саракенопул (971—975)
  • Катакалон Кекавмен (1042—1044)
  • Василь Апокап (1056—1064)
  • Лв Никеріт (1091)
  • Іоанн Дука Ангел (1186)

Джерела

  • Bànescu N. Les Duchés byzantins de Paristrion (Paradounavon) et de Bulgarie. Bucarest, 1946. P. 32-36
  • Божилов, Иван. Печатът на Леон Сарацинопул — стратег на Йоанопол и Доростол, Исторически преглед, год. XXXVI, 1970, кн. 5
  • Diaconu P. Les Petchénègues au Bas-Danube. Bucarest, 1970. P. 79-80
  • Warren Treadgold: A History of the Byzantine State and society. 1997, S. 421, 478
  • Stephenson, Paul (2000). Byzantium's Balkan Frontier: A Political Study of the Northern Balkans, 900—1204. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press. ISBN 0-521-77017-3.
  • JORDANOV I. The Katepanate of Paradounavon according to the sphragistic data //SBS. 2003. Vol. 8. P. 66-67