Займання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Займання (загоряння, запалення), (рос. возгорание, англ. inflammation, ignition; нім. Aufflammen n) — початок горіння під впливом джерела запалювання[1], тобто перехід хімічної системи з низькотемпературного окиснення у стан горіння.

Загальна характеристика

Виникає від зовнішніх факторів, так і спонтанно. Останнє характерне для великих мас вугілля, торфу тощо. Для пожеж рудникових (шахтних) є дві форми З. — самозаймання та З. від примусового запалення (від зовнішнього джерела).

Терміни займання, загорання і запалення часто в технічній літературі застосовуються як синоніми. Хоча «займання» — це власне початок горіння або спалахування полум'ям, ефект початку світіння. Термін «загоряння» означає ті ж самі процеси, що й «займання» — починати горіти, спалахувати, вогнем, полум'ям, починати світити, світитися, випромінювати світло. «Запалення» — це процес викликання горіння, засвічування.

Температура займання

Температура займання (рос. температура возгорания, англ. ignition temperature, fire point; нім. Brennpunkt ь, Entzündungstemperatur f, Temperatur f des Aufflammen n) — температура, при якій швидкість окиснення вугілля, сульфідної руди та інших горючих матеріалів настільки підвищується, що це призводить до їх займання.

Джерела займання

Джерелами займа́ння можуть бути електричні іскри, дуги, коротке замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання.

Границi займання

  • 1. Граничнi значення концентрацiй речовини в газовiй сумiшi чи рiдше — тиску цiєї сумiшi, між якими за певних умов може статися займання;
  • 2. Температурнi границі, в яких утворюється насичена пара речовини в концентрацiях, що знаходяться між нижньою та верхньою концентрацiйними границями займання в певному окиснювальному середовищi.

Верхня границя займання

Критична концентрація речовини (або тиск), нижче якої відбувається бурхливий розвиток розгалуженого ланцюгового процесу — займання, а вище якої реакція практично не йде. Визначається з рівності швидкості розгалуження та швидкості обриву ланцюгів у об’ємі. Не залежить від матеріалу, розмірів i форми реактора. Залежить від присутності домішок, здатних реагувати з активними частинками реакції, виводячи їх з ланцюгового процесу.

Див. також

Примітки

  1. ДСТУ 2223-93 Гірничорятувальна справа. Терміни та визначення.

Література

Посилання