Лінкевич Юрій Геннадійович
| Юрій Лінкевич | |
|---|---|
 Старшина | |
| Загальна інформація | |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 — 2020 й надалі |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
   | |
Ю́рій Генна́дійович Лінке́вич — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
З життєпису
Мобілізований під час першої хвилі[1]. 9 травня 2014 року близько 60 озброєних терористів вчинили спробу захоплення Маріупольського міського управління внутрішніх справ, внаслідок чого сталася перестрілка. Першими пораненими у 72-й бригаді стали молодший сержант Юрій Лінкевич та солдат Олександр Галич. Після виздоровлення повернувся до частини. У боях на кордоні командир 4-ї роти піддався паніці, молодший сержант Лінкевич прийняв на себе командування ротою.
Станом на березень 2017 року — головний сержант взводу. Проживає в Боярці[2].
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 81/2020 від 13 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджений орденом За мужність III ступеня[3]
- медаллю «За військову службу Україні»[4]
- Нагрудним знаком «Учасник АТО» (березень 2016)
Примітки
- ↑ Зустріч побратимів першої хвилі мобілізації. Боярка, ЦСПР.
- ↑ Декларації
- ↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 81/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 20 липня 2016 року № 306/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
- Ми впевнені що переможемо і Донбас звільнимо
- Захисник ДАПу, демобілізований боєць 72 ОМБр Борис Азаров: «Треба поставити пам'ятник нашим дружинам!»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |