72-га окрема механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
72-га окрема механізована бригада
(2002—дотепер)
72-га механізована дивізія
(1992—2002)
72 ОМБр (1).png
Нарукавний знак бригади, 2017 р.
На службі 1992—дотепер
Країни  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
Чисельність бригада
У складі Оперативне командування «Північ» ОК «Північ»
Пункт базування  Київська область,
м.Біла Церква
Прізвиська Чорна бригада
Оборонець Чорні запорожці
Гасло «Воля або Смерть!»
Марш «Хоробрі хлопці, відважне військо!»
Війни/битви

Війна на сході України — з 2014

Командування
Поточний
командувач
полковник
Руслан Татусь

Commons-logo.svg 72-га окрема механізована бригада (Україна) у Вікісховищі

72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців (72 ОМБр, в/ч А2167) — військове формування механізованих військ Збройних сил України. Розміщується у місті Біла Церква Київської області. Бригада створена в 2002 році на базі 72-ї гвардійської механізованої дивізії, що у свою чергу веде історію від 72-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

З 2014 року бригада брала участь у війні на сході України у складі сил Антитерористичної операції. Підрозділи бригади влітку 2014 року вели важкі бої на російсько-українському кордоні, у Приазов'ї, а взимку 2016 — під Авдіївкою у промзоні.

У серпні 2017 року бригада дістала почесну назву на честь військового формування часів УНР — Чорних запорожців.

Історія[ред. | ред. код]

У 1992 році 72-га гвардійська мотострілецька дивізія перейшла під юрисдикцію України та увійшла до складу Збройних сил України. З'єднання отримало назву — 72-га гвардійська механізована дивізія, і зберегло нагороди та регалії попередниці. Змін зазнав склад полку. Танковий полк був виведений з дивізії і розгорнутий в 1-шу окрему танкову бригаду, а один з мотострілецьких полків переформований в танковий батальйон.

У 2002 році, в рамках загальновійськової реформи, дивізію було переформовано на бригаду.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Приазов'я[ред. | ред. код]

Бойовий шлях з'єднання розпочався 8 березня 2014 року, коли військова частина була піднята по тривозі. Вже наприкінці березня окремі підрозділи утримували оборону довкруж м. Маріуполь та м. Волноваха на Донеччині (Приазов'я): перший механізований батальйон під командуванням Івана Войтенка утримував Маріупольський аеропорт, а в травні частково був закинутий у тільки-но відвойований Донецький аеропорт, де рота Богдана Барди утримувала оборону більше 70 днів, а частково зайшов на охорону 248-кілометрової прикордонної зони від Амвросіївки до Ізвариного.[джерело?]

Другий механізований батальйон, під командуванням Михайла Драпатого, з березня до травня 2014 року тримав оборону довкола Волновахи.[джерело?]

2-й механізований батальйон згодом перебував поблизу Амвросіївки.

Атака біля Зеленопілля[ред. | ред. код]

Вночі 11 липня 2014 року українські сили, що складалися з пiдроздiлiв 72 ОМБр, 24 ОМБр та 79 ОАеМБр у ході висунення на кордон з РФ для посилення Південного армійського угруповання, потрапили під обстріл з реактивних установок БМ-21 «Град» російськими регулярними збройними силами біля с. Зеленопілля, що знаходиться 17 км на південний схід від м. Ровеньки (Свердловський район Луганської області). Підрозділи 72-ї бригади не зазнали втрат убитими, проте українські сили загалом втратили щонайменше 36 чоловік загиблими.

Бої під Ізвариним[ред. | ред. код]

З суботи 12 липня 2014 року підрозділи 72-ї окремої механізованої бригади, 1-й та 2-й батальйон, перебували в оточенні проросійських сил біля пункту пропуску Ізварине, Свердловська, Червонопартизанська у Луганській області, не отримували підкріплення, постійно зазнавали обстрілів і мали значні особові втрати. Разом з ними в оточенні перебували військовослужбовці 24-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад[1], які в свою чергу зазнали значних втрат після обстрілу біля Зеленопілля 11 липня 2014 року.

30 липня після взяття під контроль висоти Савур-Могила на Донеччині українським силам вдалося розблокувати військових 72-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад, які довгий час перебували в оточенні між російським кордоном і проросійськими бойовиками.[2]

3 серпня після двотижневої перерви обстріли українських підрозділів під Ізварино раптово посилилися. Ворог в ультимативній формі запропонував здатися, вийти на територію РФ разом з технікою і боєкомплектом, що залишився — або загинути під шквальним вогнем російської артилерії. Комбати першого і другого батальйонів Іван Войтенко та Михайло Драпатий прийняли непросте рішення: розділитися і виходити двома шляхами, через Росію та йдучи на прорив по 50-кілометровому коридору крізь перехресний вогонь з окупованої території та РФ.

В ніч з 3 на 4 серпня частина 1-го батальйону 72-ї бригади під командуванням комбата капітана Івана Войтенка і начштабу Олександра Охріменка, підірвавши залишки бойової техніки та знищивши свою зброю, разом із підрозділом прикордонників змушено відійшла з території України на територію Російської Федерації в районі м. Гуково. РНБО спершу повідомляла, що кордон перейшли 171 вояків бригади і 140 прикордонників (всього 311),[3][4][5] а прикордонна служба ФСБ РФ повідомляла про 274 військовиків і 164 українських прикордонників (всього 438).[6][7] Наступного дня, 5 серпня, українські військовослужбовці, після того як із ними вийшли на контакт через СММ ОБСЄ, повернулися гуманітарним коридором на територію України, прес-служба АТО повідомила вже про 195 військовослужбовців.[8] Проросійські сили обстріляли колону беззбройних військовослужбовців 72 бригади.[9][10] 7 серпня прес-центр АТО повідомив, що 72 військовослужбовці 72-ї бригади повернулись на територію України з території Російської Федерації:[11]

«
Тих, хто залишився представники російських спецслужб змушують давати брехливі свідчення про те, що вони нібито обстрілювали територію Росії.
»

У ту ж ніч з 3 на 4 серпня комбат 2-го механізованого батальйону Михайло Драпатий повів своїх 260 бійців на 31 бронемашині на прорив. Вранці 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, де розташовувалась 79 ОМБр та 24 ОМБр. Разом з ними в ніч з 6 на 7 серпня бійці 72 ОМБр здійснили другий, вирішальний етап свого прориву, вийшовши з так званого «Ізваринського котла» в повному складі, не втративши жодного військовослужбовця.

10 серпня міністр оборони України генерал-полковник Валерій Гелетей повідомив, що 72-гу окрему гвардійську механізовану бригаду вiдведено на безпечні рубежі на доукомплектування:[12]

«
Вони виснажені, але незломлені, справжні герої – вони втримували державний кордон, відтягли на себе чималі сили терористів, стримували колони бронетехніки кремлівських найманців та забезпечили таким чином умови для наступальної операції Збройних Сил України на інших напрямках. Як один результатів операції – взяття стратегічних висот, які дозволяють нам сьогодні контролювати даний сектор. Особливо хотів би відзначити командира одного з батальйонів бригади майора Михайла Драпатого та начальника штабу бригади підполковника Івана Гараза, які разом зі своїми бійцями попри все тримали оборону під ударами російської реактивної артилерії.
»

Після доукомплектації[ред. | ред. код]

Бійці 1-го батальйону 72-ї бригади на полігоні в Яворові. 2016 р.

Протягом місяця, після виводу частини із зони АТО, в бригаді було проведене доукомплектування особовим складом і бойовою технікою. Військовослужбовці мали можливість відпочити, зустрітися з рідними. А всі підрозділи окремої механізованої бригади були повністю укомплектовані справною технікою, поповнено запаси боєприпасів та матеріально-технічних засобів.

Через вторгнення регулярних військ, кілька підрозділів 72 ОМБр мусили спішно повертатися на передову. Так, новостворений 3 МБ, власним ходом повернувшись з Мелітополя під Волноваху, 28 серпня брав участь у визволенні двох рот Нацгвардії з «Іловайського котла» поблизу Старобешево, Комсомольська, та забезпечував охорону поранених військовослужбовців і медперсоналу, яких спішно вивозили зі Старобешівського шпиталю. На початку вересня 3 механізований батальйон під командуванням майора Валерія Гудзя зупинив спробу танкового прориву ворога під Стилою та Петровським, зайнявши оборону в довколишніх степах, яку утримує до цього часу.

В кінці вересня остання батальйонна тактична група 72 ОМБр відправилась у район виконання завдань. Таким чином бригада після відновлення боєздатності знову повернулася до зони антитерористичної операції. З осені 2014 року підрозділи бригади несли службу у Волноваському районі Донецької області.

29 жовтня 2014 року з полону проросійських сил після важких перемовин вдалося звільнити пораненого та прооперованого солдата 72-ї бригади Дятла Сергія Віталійовича, повідомив «Центр звільнення полонених»[13].

Авдіївка[ред. | ред. код]

Наприкінці жовтня 2016 року підрозділи бригади заступили на позиції в районі промзони міста Авдіївка та смт Верхньоторецьке[14].

29 січня—3 лютого 2017 року бригада вела важкі бої в районі промислової зони міста Авдіївка. Бійцям бригади вдалося вибити проросійські формування з позиції Алмаз у сірій зоні. У бою загинув капітан Андрій Кизило. Він посмертно був удостоєний звання Героя України,[15] орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня були нагороджені 6 бійців, один з яких посмертно, орденом «За мужність» 3 ступеня нагороджені 15 бійців, 7 з яких посмертно.[16] Позицію Алмаз перейменували в честь капітана Андрія Кизила, вона носить його псевдо — Орел.

  • 29 червня 2017 з позицій Орел було опубліковано репортаж з фото, на одній зі світлин знято пам'ятний камінь на честь Андрія.[17]

29—30 червня загострилась ситуація поблизу села Кам'янка (Ясинуватський район). Російсько-терористичні підрозділи зайняли «сіру зону» у 600 м від села і почали облаштовувати там свої позиції під вогневим прикриттям з боку Крутої Балки, Ясинуватої та Василівки, із використанням танків, артилерії та мінометів[18]. Під вогнем опинилися і мирні мешканці Кам'янки[19]. У 72-й бригаді вирішили, що ці зухвалі дії противника можуть нанести шкоду репутації бригади і наражають на небезпеку мирних мешканців. Підрозділи 72 ОМБр із дотриманням Мінських домовленостей змусили шкідників відступити на попередні позиції. За оцінками 72 бригади, втрати противника склали: 13 вбитих, більше 30 поранених, знищені БМП і танк[20].

На початку листопада 2017 року 72-га бригада ім. Чорних Запорожців повернулась із зони проведення АТО на постійне місце дислокації, 5 листопада оборонців Авдіївки зустрічали у Білій Церкві[21][22][23].

Втрати[ред. | ред. код]

Станом на листопад 2017 року, за даними Книги Пам'яті, бригада втратила 134 бійців загиблими.[24]

Структура[ред. | ред. код]

Дивізія: 2001[ред. | ред. код]

Нарукавні знаки дивізії
управління
229 МП
224 МП
155 САП

Бригада[ред. | ред. код]

Нарукавні знаки бригади
мехбат
танковий бат
зенітний дивізіон
артилерійська група
  • управління (штаб)
  • механізований батальйон
  • механізований батальйон
  • механізований батальйон
  • танковий батальйон
  • зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (2С6 «Тунгуска»)[25]
  • бригадна артилерійська група
    • батарея управління та артилерійської розвідки
    • самохідний артилерійський дивізіон
    • самохідний артилерійський дивізіон
    • реактивний артилерійський дивізіон
    • протитанковий артилерійський дивізіон
  • рота снайперів
  • розвідувальна рота
  • вузол зв'язку
  • рота радіоелектронної боротьби
  • радіолокаційна рота
  • група інженерного забезпечення
  • рота РХБ захисту
  • батальйон матеріально-технічного забезпечення
  • ремонтно-відновлювальний батальйон
  • медична рота
  • комендантський взвод

Традиції[ред. | ред. код]

Бригада має марш: «Хоробрі хлопці, відважне військо!»[26][27]

До 2017 року носила почесне найменування «КрасноградськоКиївської».[28]

23 серпня 2017 року, з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України, указом Президента України Петра Порошенка бригаду названо на честь Чорних запорожців.[29] 24 серпня 2017 року, на параді до Дня незалежності України, Президент України Петро Порошенко вручив бригаді бойове знамено.[30]

Командування[ред. | ред. код]

Командири
Начальники штабу

Озброєння[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 72-а бригада − в облозі під обстрілом, керівництво каже: рятувати дорого
  2. Сили АТО розблокували військових на кордоні, триває ротація
  3. На територію РФ були змушені перейти 311 українських військових, — РНБО - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-08-14. 
  4. На территории России находятся 171 украинский военный и 140 пограничников. ukranews_com (ru). Процитовано 2018-08-14. 
  5. Пресс-центр АТО: часть 72-й бригады ВС отошла на территорию РФ в ходе боя. ukranews_com (ru). Процитовано 2018-08-14. 
  6. Украинские солдаты в РФ: "Мы бы до обеда не дожили". BBC News Русская служба (ru). Процитовано 2018-08-14. 
  7. Бывший боец 72-й бригады: «Я видел, как нас обстреливали с территории России» (ru). Процитовано 2018-08-14. 
  8. Бойцы 72-й бригады под огнем возвращаются в Украину. BBC Україна (ru-UK). Процитовано 2018-08-14. 
  9. Прес-центр АТО: Терористи обстріляли беззбройних військовослужбовців, які повертались з Росії
  10. «Не треба вмирати заради Батьківщини, треба вижити заради неї»
  11. З території Росії повернулися в Україну 72 бійці сил АТО
  12. 72 механізовану бригаду вивели в тил на доукомплектування
  13. Із полону терористів вдалося звільнити пораненого бійця 72-ої бригади
  14. Командир 72-ї бригади — про потрійний штурм Авдіївки: Перевіряють українську оборону на щільність
  15. http://www.president.gov.ua/documents/212017-21138
  16. http://www.president.gov.ua/documents/222017-21142
  17. «Чорна бригада» показала відбиту у бойовиків позицію «Орел». Гал-інфо. Процитовано 2017-10-03. 
  18. Бойовики намагалися зайняти «сіру зону» біля Кам'янки
  19. Бойовики захопили сіру зону неподалік селища Кам'янки
  20. Декілька днів назад появилася інформація, що проросійські банди зайняли сіру зону в смузі оборони 72 бригади
  21. 72-га ОМБр ім. Чорних Запорожців у повному складі повернулася із зони АТО додому
  22. У Білій Церкві привітали із поверненням воїнів 72-ї бригади
  23. Біла Церква зустрічала своїх Героїв
  24. Втрати 72-ї механізованої бригади. Книга пам'яті загиблих. Процитовано 2017-12-02. 
  25. Військова прокуратура через суд домоглася відновлення чотирьох ЗГРК «Тунгуска». http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-03-19. Процитовано 20 березня 2018. 
  26. 72 Гвардійська ОМБР
  27. Слова з маршу 72-ої бригади
  28. Указ Президента України №344/2016 «Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173». http://www.president.gov.ua/. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 22 серпня 2016 року. Процитовано 1 вересня 2016. 
  29. Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 234/2017 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань»
  30. 72-й бригаді присвоєно ім'я Чорних Запорожців, 24-й - ім'я короля Данила. LB.ua. Процитовано 2017-08-24. 
  31. В Волновахе бойцам 72-й бригады ВСУ вручали медали народный депутат и капеллан бригады - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь. pr.ua. Процитовано 2016-01-20. 
  32. Новим командиром Чорних запорожців 72 омбр став Руслан Татусь зі 128-ї. Новинарня. Процитовано 2017-11-19. 
  33. 8 корпус | 72 механізовану бригаду вивели в тил на доукомплектування. archive.li. 2015-07-16. Процитовано 2017-07-10. 
  34. "Моїх людей просто так не нагороджують", - командир 30-ї механізованої бригади - Останні новини Полтави. Найголовніші події міста Полтави і області.. poltava.depo.ua. Процитовано 2017-07-10. 

Посилання[ред. | ред. код]