72-га окрема механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
72-га окрема механізована бригада
72 ОМБр(2016).png
Нарукавний знак бригади
Засновано 2000
Країни  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Чисельність дивізія, бригада
У складі Оперативне командування «Північ» ОК «Північ»
Пункт базування  Київська область,
м.Біла Церква
Марш «Хоробрі хлопці, відважне військо!»[1][2]
Річниці 2011 — 70 років
Війни/битви

Війна на сході України — з 2014

Почесні найменування «КрасноградськоКиївська»
Командування
Поточний
командувач
полковник
Андрій Соколов

Commons-logo.svg 72-га окрема механізована бригада (Україна) у Вікісховищі

72-га окрема механізована Красноградсько-Київська[3] бригада (72 ОМБр, в/ч А2167) — регулярне формування Збройних сил України. Розміщується у місті Біла Церква Київської області. Створена в 2000 на базі колишньої 72-ї гвардійської механізованої дивізії.

З 2014 року бригада брала участь у війні на сході України у складі сил Антитерористичній операції.

Участь у збройному конфлікті на сході України[ред.ред. код]

Бойовий шлях з'єднання розпочався 8 березня 2014 року, коли військова частина була піднята по тривозі. Вже наприкінці березня окремі підрозділи утримували оборону довкруж м. Маріуполь та м. Волноваха на Донеччині (Приазов'я): перший механізований батальйон під командуванням Івана Войтенка утримував Маріупольський аеропорт, а в травні частково був закинутий у тільки-но відвойований Донецький аеропорт, де рота Богдана Барди утримувала оборону більше 70 днів (вони й були першими «кіборгами» ДАП), а частково зайшов на охорону 248-кілометрової прикордонної зони від Амвросіївки до Ізвариного. Другий механізований батальйон, під командуванням Михайла Драпатого, з березня до травня 2014 року тримав оборону довкола Волновахи, згодом — поблизу Амвросіївки і разом з 1 МБ — поблизу Свердловська, Червонопартизанська, Ізвариного, де пробули півтора місяці до славнозвісного прориву 3 серпня 2014 року.[джерело?]

Атака біля Зеленопілля[ред.ред. код]

Вночі 11 липня 2014 року батальйонно-тактична група складена з пiдроздiлiв 72-ї ОМБр, 24-ї ОМБр, та 79-ї ОАБр у ході висунення на кордон з РФ для посилення Південного армійського угруповання потрапила під обстріл з реактивних установок БМ-21 «Град» повноцінними російськими збройними силами біля Зеленопілля, що знаходиться 17 км на південний схід від міста Ровеньки, Свердловський район, Луганська область. Зі слів офіцера, присутнього на місці бою, втрати склали 50 загиблих і 100 поранених військовослужбовців. Ці дані розповсюдило українське новинне агентство «УНІАН»[4]. За даними родичів загиблих, в результаті обстрілу під Зеленопіллям було вбито більше 200 українських військових. Після обстрілу батальйонно-тактична група 24-ї ОМБр продовжила вести бій в оточенні[5][6][7].

Ізварине[ред.ред. код]

Військові 72-ї окремої механізованої бригади з суботи 12 липня 2014 року перебували в оточенні терористів біля пункту пропуску «Ізварине» у Луганській області, не отримували підкріплення, постійно зазнавали обстрілів і мали значні особові втрати. Разом з ними в оточенні перебували військовослужбовці 24-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад[8], які в свою чергу зазнали значних втрат після обстрілу біля Зеленопілля 11 липня 2014 року.

30 липня після взяття під контроль висоти Савур-Могила на Донеччині українським силам вдалося розблокувати військових 72-ї механізованої та 79-ї аеромобільної бригад, які довгий час перебували в оточенні між російським кордоном і проросійськими бойовиками.[9]

3 серпня після двотижневої перерви обстріли наших підрозділів під Ізварино раптово посилилися. Ворог в ультимативній формі запропонував здатися, вийти на територію РФ разом з технікою і боєкомплектом, що залишився — або загинути під шквальним вогнем російської артилерії. Комбати першого і другого батальйонів прийняли непросте рішення: розділитися і виходити двома шляхами, через Росію та йдучи на прорив по 50-кілометровому коридору крізь перехресний вогонь з окупованої території та РФ. Знищивши частину техніки, вночі з 3 на 4 серпня комбат 1 МБ Іван Войтенко вивів близько 280 солдат і офіцерів через РФ, з яких всі до одного протягом тижня повернулися додому в Україну. Комбат 2 МБ Михайло Драпатий в цю ж ніч повів своїх 260 героїв на 31 бронемашині на прорив. Вранці 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, де розташовувалась 79 ОМБр та 24 ОМБр. Разом з ними в ніч з 6 на 7 серпня бійці 72 ОМБр здійснили другий, вирішальний етап свого славнозвісного прориву, вийшовши з так званого «Ізваринського котла» в повному складі, не втративши жодного військовослужбовця.

5 серпня терористи обстріляли колону беззбройних військовослужбовців 72 бригади — 195 чоловік, що повертались з території Російської Федерації; напередодні частина військовиків після тривалого обстрілу з важкої зброї змушено відійшла на російську територію, перед відходом підірвавши залишки бойової техніки та знищивши свою зброю[10][11].

7 серпня прес-центр АТО повідомив, що 72 військовослужбовці 72-ї бригади повернулись на територію України з земель Російської Федерації, : «Тих, хто залишився представники російських спецслужб змушують давати брехливі свідчення про те, що вони нібито обстрілювали територію Росії»[12].

10 серпня міністр оборони України генерал-полковник Валерій Гелетей повідомив, що 72-у окрему гвардійську механізовану бригаду вiдведено на безпечні рубежі на доукомплектування:

Вони виснажені, але незломлені, справжні герої – вони втримували державний кордон, відтягли на себе чималі сили терористів, стримували колони бронетехніки кремлівських найманців та забезпечили таким чином умови для наступальної операції Збройних Сил України на інших напрямках. Як один результатів операції – взяття стратегічних висот, які дозволяють нам сьогодні контролювати даний сектор. Особливо хотів би відзначити командира одного з батальйонів бригади майора Михайла Драпатого та начальника штабу бригади підполковника Івана Гараза, які разом зі своїми бійцями попри все тримали оборону під ударами російської реактивної артилерії[13].

12 серпня загинув солдат 72-ї бригади Михайленко Віталій Ігорович (1985—2014), вважається зниклим безвісти, станом на лютий 2017-го тіло не знайдено. 29 серпня на блокпосту під Волновахою загинув лейтенант 72-ї бригади Олександр Устименко.

Після доукомплектації[ред.ред. код]

Нарукавна нашивка 2-го механізованого батальйону

Протягом місяця, після виводу частини із зони АТО, в бригаді було проведене доукомплектування особовим складом і бойовою технікою. Військовослужбовці мали можливість відпочити, зустрітися з рідними. А всі підрозділи окремої механізованої бригади були повністю укомплектовані справною технікою, поповнено запаси боєприпасів та матеріально-технічних засобів.

Через вторгнення регулярних військ, кілька підрозділів 72 ОМБр мусили спішно повертатися на передову. Так, новостворений 3 МБ, власним ходом повернувшись з Мелітополя під Волноваху, 28 серпня брав участь у визволенні двох рот Нацгвардії з «Іловайського котла» поблизу Старобешево, Комсомольська, та забезпечував охорону поранених військовослужбовців і медперсоналу, яких спішно вивозили зі Старобешівського шпиталю. На початку вересня 3 механізований батальйон під командуванням майора Валерія Гудзя зупинив спробу танкового прориву ворога під Стилою та Петровським, зайнявши оборону в довколишніх степах, яку утримує до цього часу.

В кінці вересня остання батальйонна тактична група 72 ОМБр відправилась у район виконання завдань. Таким чином бригада після відновлення боєздатності знову повернулася до зони антитерористичної операції. З осені 2014 року підрозділи бригади несли службу у Волноваському районі Донецької області.

24 вересня близько 18:35 зазнав смертельних поранень внаслідок спрацювання вибухового пристрою, встановленого невідомими особами на стежці, розташованій приблизно за 2 км північніше села Старогнатівка, коли слідував для виконання бойового завдання в секреті, старший солдат 72-ї ОМБр Михайло Козлов.

29 жовтня 2014 року з полону терористів після важких перемовин вдалося звільнити пораненого та прооперованого солдата 72-ої бригади Дятла Сергія Віталійовича, повідомив «Центр звільнення полонених»[14].

Авдіївка[ред.ред. код]

Наприкінці жовтня 2016 року підрозділи бригади заступили на позиції в районі промзони міста Авдіївка та смт Верхньоторецьке[15].

З 29 січня по початок лютого 2017 року бригада веде важкі бої в районі промислової зони міста Авдіївка.

За бої під Авдіївкою звання Героя України був удостоєний посмертно капітан Андрій Кизило.[16] Орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня були нагороджені 6 бійців, один з яких посмертно, орденом «За мужність» 3 ступеня нагороджені 15 бійців, 7 з яких посмертно.[17]

Втрати[ред.ред. код]

24 червня 2014 р. під час нападу бойовиків на опорний пункт сил АТО, який забезпечував охорону та оборону на певній ділянці східного державного кордону —

Структура[ред.ред. код]

  • Штаб

Командування[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

Т-64БВ 1.jpg
BMP-2 NVA.JPG
Bulgarian bmp-1.jpg
BRM-1K (1).jpg
Ukrainian BTR-80.jpg

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 72 Гвардійська ОМБР
  2. Слова з маршу 72-ої бригади
  3. Указ Президента України №344/2016 «Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173». http://www.president.gov.ua/. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 22 серпня 2016 року. Процитовано 1 вересня 2016. 
  4. Под Зеленопольем продолжается бой, военным нужна срочная помощь, УНИАН, 11 июля 2014.
  5. Под Зеленопольем продолжает вести бой 24-я мотострелковая бригада, Inforesist.org, 11 июля 2014.
  6. Офицер из разгромленной 79-й десантной бригады «На пацанах горели бронежилеты!», 11 июля 2014.
  7. Бой под Зеленопольем: пацаны звонят родным, прощаются и надеются на подкрепление, 11 июля 2014.
  8. 72-а бригада − в облозі під обстрілом, керівництво каже: рятувати дорого
  9. Сили АТО розблокували військових на кордоні, триває ротація
  10. Прес-центр АТО: Терористи обстріляли беззбройних військовослужбовців, які повертались з Росії
  11. «Не треба вмирати заради Батьківщини, треба вижити заради неї»
  12. З території Росії повернулися в Україну 72 бійці сил АТО
  13. 72 механізовану бригаду вивели в тил на доукомплектування
  14. Із полону терористів вдалося звільнити пораненого бійця 72-ої бригади
  15. Командир 72-ї бригади — про потрійний штурм Авдіївки: Перевіряють українську оборону на щільність
  16. http://www.president.gov.ua/documents/212017-21138
  17. http://www.president.gov.ua/documents/222017-21142
  18. Приходько Олексій Олегович
  19. Цибора Віталій Вікторович
  20. Український Меморіал
  21. Український Меморіал
  22. В Волновахе бойцам 72-й бригады ВСУ вручали медали народный депутат и капеллан бригады - Новости - Приазовский Рабочий, Мариуполь. pr.ua. Процитовано 2016-01-20. 

Посилання[ред.ред. код]