Координати: 44°25′30.16416009999″ пн. ш. 12°12′33.007320099998″ сх. д. / 44.42505° пн. ш. 12.20917° сх. д. / 44.42505; 12.20917

Мавзолей Теодоріха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:25, 15 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мавзолей Теодоріха
Mausoleo di Teodorico
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха
44°25′30.16416009999″ пн. ш. 12°12′33.007320099998″ сх. д. / 44.42505° пн. ш. 12.20917° сх. д. / 44.42505; 12.20917
КраїнаІталія Італія
Містом. Равенна
Типмавзолей
sepulchral monumentd
музей релігіїd[1][2]
Italian national museumd[1]
historical civil building museumd[3] і Museum of the Italian Ministry of Cultured[2]
Тип будівлімавзолей
Площа1200 квадратний метр[4] і 149 квадратний метр[5]
МатеріалІстрійський камінь[6]
СтильPre-Romanesque architectured[7]
Дата заснування520 р.
Станзадовільний

Мавзолей Теодоріха. Карта розташування: Італія
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мавзоле́й Теодо́ріха Вели́кого (італ. Mausoleo di Teodorico) — мавзолей у передмісті Равенни, що його король остготів Теодоріх збудував 520 року для своєї майбутньої могили. Єдина вціліла пам'ятка готського зодчества і єдина збережена гробниця варварського монарха.

1996 року мавзолей у складі ранньохристиянських пам'яток Равенни було включено до об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Натепер має статус музею.

Історія

Поставлений за наказом короля Теодоріха поза межами Равенни, де розташовувалось кладовище готів. Тепер це в середмісті Равенни, в 1,5 км на північний схід від головного майдану міста — Пьяцца дель Пополо. Можливо задумувався як елемент ансамблю, не реалізованого через смерть Теодоріха 526 року[8].

У візантійські часи він використовувався як церква, присвячена Богородиці під назвою Санта-Марія ед Фарум, з огляду на близьке розташування до порту з маяком. Адаптований з давньої ванни з червоного порфіру саркофаг готського володаря нині пустує. Наближеність струмка спричинила підмивання фундаментів, що потребувало в XIX столітті втручання реставраторів.

Архітектура

План мавзолею (другий ярус)

Монументальна двоярусна центрична споруда мавзолею складена з добре обтесаних блоків істрійського вапняку без розчину[8]. Долішній ярус має десять граней, виділених нішами з напівкруглими арками. В одній з ніш розташований вхід до мавзолею. Внутрішнє приміщення яруса збудоване у формі хреста. Світло потрапляє до середини крізь шість невеликих вікон, розміщених по периметру. Діаметр нижнього ярусу — 13,5 м. Горішній ярус — круглий, меншого диаметру, отже над нижнім утворюється зовнішній обхід завширшки 1,2 м.[9] Верх периметру другого ярусу прикрашений фризом.

На масивні стіни горішнього ярусу покладена «кришка» — десятиметровий у діаметрі моноліт у вигляді плескатого купола, витесаного з цільного 300-тонного каменя, можливо, наслідуючи шатра германців.[10] Оскільки можливості підняти таку важку плиту готи не мали, мавзолей був засипаний землею по самий верх, відтак купол шляхом втягування помістили на місце, а землю видалили.

На горішньому поверсі міститься саркофаг Теодоріха, а долішній вірогідно призначався для поховання членів його родини або був каплицею для заупокійних богослужінь.

Монолітний купол прикрашений дванадцятьма кам'яними «скобами», котрі вірогідно несуть не тільки декоративну функцію, але й використовувались для транспортування і встановлення купола. На торці «скоб» вирізані імена дванадцяти апостолів. Під куполом видно сліди мозаїчного хреста, що колись осіняв горішній ярус.[11]

Усередині долішнього рівня.
Усередині горішнього рівня.
Усередині горішнього рівня.

Примітки

ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №788-007788 (англ.)

Джерела і посилання