Отто Штайнбрінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 28 квітня 2021, заснована на цій версії.
Отто Штайнбрінк
нім. Otto Steinbrinck
Народився19 грудня 1888(1888-12-19)[1]
Ліппштадт, Зост, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер16 серпня 1949(1949-08-16)[1] (60 років)
Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьпідводник, військовослужбовець
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
ЧленствоСС[2]
Військове звання Бригадефюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2]
Брати, сестриЕріх Штайнбрінк
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника
Йольський свічник СС
Йольський свічник СС
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»
Лідер воєнної економіки
Лідер воєнної економіки

Отто Штайнбрінк (нім. Otto Steinbrinck; 19 грудня 1888, Ліппштадт - 16 серпня 1949, Ландсберг-ам-Лех) - один із керівників військової промисловості Третього Рейху, бригадефюрер СС, член Кола друзів рейхсфюрера СС, лідер воєнної економіки. Один із найкращих командирів підводних човнів в історії, кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

3 квітня 1907 року поступив на службу кадетом в Імперський військовий флот, з 1911 року служив на підводних човнах. Під час Першої світової війни був командиром підводних човнів U 6, UB 10, UB 18, UB 57 і UC 65, на яких здійснив 24 походи і потопив 216 ворожих кораблів загальною водотоннажністю 244 797 брт і, таким чином, зайняв четверте місце у списку найрезультативніших підводників Першої світової війни.

Після війни демобілізований. В 1923 році поступив на керівну посаду в компанію Linke-Hofmann-Lauchhammer AG. З 1925 року - особистий секретар Фрідріха Фліка, згодом - віце-президент концерну Фліка. 1 травня 1933 року вступив у НСДАП (квиток №2 638 206), 30 травня 1933 року - в СС (особистий номер 63 084). Згодом став членом Кола друзів рейхсфюрера СС і переконав Фрідріха Фліка приєднатись до Кола, декілька разів був гостем у квартирі Генріха Гіммлера. Літом 1939 року покинув концерн Фліка.

В грудні 1939 року поступив у компанію Thyssen. З 1940 року - член контрольної ради Vereinigte Stahlwerke AG, в якій Thyssen володіла більшістю акцій, і був заступником голови до кінця Другої світової війни. З травня 1940 по березень 1942 року- генеральний представник металургійної промисловості в Люксембурзі, Бельгії та Нідерландах. З квітня 1941 року - член Президіуму вугільної промисловості рейху, з березня 1942 до осені 1944 року займався евакуацією промислових підприємств зв якості генерального представника, відповідального за вугільну промисловість Бельгії, Франції та Нідерландів. В квітня 1945 року здійснював зв'язок між рурською промисловістю та групою армій «B».

30 квітня 1945 року заарештований американцями і став одним із підсудних Нюрнберзького процесу у справі Фрідріха Фліка. Визнаний винним за пунктами обвинувачення 4 і5 (членство в НСДАП і Колі друзів рейхсфюрера СС та участь у злочинній організації СС) і 22 грудня 1947 року засуджений до 5 років ув'язнення. На суді Штайнбрінк заявив, що вступив у НСДАП і СС лише в інтересах концерну Фліка, щоб зменшити антикапіталістичний та антикорпоративний вплив НСДАП на підприємців, і що він не знав про злочинну діяльність СС. Помер у Ландсберзькій в'язниці.

Звання

Нагороди[3]

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1050522885 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  3. ↑ Steinbrinck, Otto - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 18 лютого 2019.

Джерела

  • Johannes Bähr et al: Der Flick-Konzern im Dritten Reich. Hrsg. v. Institut für Zeitgeschichte München-Berlin im Auftrag der Stiftung Preußischer Kulturbesitz. Oldenbourger Wissenschaftsverlag, München 2008. ISBN 978-3-486-58683-1.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Verlag GmbH, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-10-039309-0.
  • Susanne Jung: Rechtsprobleme der Nürnberger Prozesse. Dargestellt am Verfahren gegen Friedrich Flick. Tübingen 1992. ISBN 978-3-16-145941-2.
  • Thomas Ramge: Die Flicks: eine deutsche Familiengeschichte um Geld, Macht und Politik. Campus Verlag Frankfurt/New York, 2004. ISBN 3-593-37404-8. S. 110
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_Штайнбрінк&oldid=31489011