Рукопис «Канону лікарської науки»
Рукопис «Канону лікарської науки» знаменитого перського вченого і лікаря Ібн Сіни був переписаний у 537 році хіджри (1142[1] або 1143 рік[2][3]) в Багдаді[2][3] старим насхом[4], тільки через 104 роки після смерті автора. Є відомою працею в галузі фармакології і медицини. Зберігається в Інституті рукописів Національної Академії Наук Азербайджану в Баку. Це найстаріший рукопис «Канону» в Азербайджані і один з найстаріших у світі[2]. Написаний рукопис на товстому білому папері чорнилом чорного кольору. Заголовки написані червоним чорнилом[2].
Зміст
Цей рукопис є рукописом другої книжки «Канону» і присвячений головним чином фармакології. Робота містить фармацевтичні описи сотень натуральних ліків: рослин, мінералів і речовин тваринного походження[2]. Вона містить роз'яснення дій лікарських рослин та виготовлення ліків[1]. В кінці книги даються деякі назви ліків, узяті з грецької та інших мов, а також зазначені міри ваги, що вживалися в XII столітті[4].
Історія рукопису
Рукопис дуже добре зберігся. Починаючи з XIX століття він дбайливо передавався з покоління в покоління в родині азербайджанського медика Гаібова[1]. Так, після того, як рукопис був переписаний у 1142/3 році в Багдаді, він потрапив у Ісфахан. Відомий азербайджанський лікар XIX століття Мірза Мамедгулу Гаібов[ru], коли навчався в Ісфахані, придбав там цю книгу і привіз її в Тебріз, і звідти в Шуші. М. М. Гаібов був хакимбаши (головний лікар) Хуршидбану Натаван - відомої азербайджанської поетеси XIX століття. Згодом книга дісталася онукові М. М. Гаібова — Р. Гаібову, який був лікарем і працював у місті Шуші до 80-х років. У тридцяті роки, коли переслідувалися будь-які прояви старої, «нереволюційної» культури — Р. Гаібов був змушений ховати цю книгу і багато інших рукописних праць. Лише в 50-ті роки Р. Гаібов передав їх у республіканський фонд[3]. Так, у 1956 році рукопис був придбаний Республіканським фондом Академії наук Азербайджанської РСР. Разом з ним було придбано і рукопис «Канону», переписаний у 1259 році, який також зберігався в родині Гаібова[1].
Значення рукопису
Другий том «Канону лікарської науки» був перекладений узбецькою і російською мовами в основному з даного Бакинського рукопису (Ташкент, 1980-1982 роки)[2]. З цього манускрипту перекладаються[коли?] IV і V книги «Канону»[5].
У 2005 році цей рукопис поряд з іншими середньовічними рукописами, що зберігаються в Інституті рукописів в Баку, було включено від Азербайджану до реєстру всесвітньої документальної спадщини «Пам'яті світу» ЮНЕСКО[2].
Примітки
- ↑ а б в г Ютландов С. Г. Редкие рукописи по медицине // Советское здравоохранение, Том 17. — Государственное издательство медицинской литературы, 1958. — Т. XVII. — С. 63.
- ↑ а б в г д е ж Средневековые рукописи по медицине и аптечному делу. unesco.org. 2006.
- ↑ а б в Геюшев Н. Документальная память истории // Литературный Азербайджан. — 1989. — С. 116.
- ↑ а б Терновский В. Н.[ru]. Ибн Сина (Авиценна) 980-1037. — М. : Наука, 1969. — С. 143. — 190 с.
- ↑ Салье М. А. Некоторые проблемы перевода памятников классической арабской литературы // Краткие сообщения Института народов Азии. — 1963. — С. 156.
При перекладі третьої книги «Канону» в основу покладено Лейденський рукопис XII ст.; IV і V книги перекладаються за так само давнім манускриптом, що зберігається нині в Баку.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про рукопис. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |