Перейти до вмісту

Хуршидбану Натаван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хуршидбану Натаван
азерб. Xurşidbanu Natəvan Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімNatəvan Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася6 серпня 1832(1832-08-06) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шуша, Грузинська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла2 жовтня 1897(1897-10-02) (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шуша, Єлизаветпольська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняImarat cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоетеса, філантропка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботипоезія[1] і благодійність Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовазербайджанська[1] і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівазербайджанська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоMajlisi-Unsd Редагувати інформацію у Вікіданих
РідJavanshir cland Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМехтікулі-хан Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіUghurlu Khand Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зKhasay Khan Utsmiyevd і Seyid Huseyn bey Agamirovd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиMehdigulu Khan Vafad, Khanbika Khanumd і Mir Hasan Aga Mird Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Хуршидбану Натаван у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хуршидбану (літературний псевдонім Натаван, азерб. خورشیدبانو ناتوان, Xurşidbanu Natəvan; 6 серпня 1832, Шуша — 2 жовтня 1897, там же), відома також як «Хан кизи»[2] (ханська донька) — азербайджанська поетеса, худоджниця та громадська діячка, донька останнього карабахського хана Мехтікулі-хана, онука Ібрагім Халіл-хана.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Хуршидбану Натаван народилася в 1832 році в Шуші в родині останнього карабахського хана, генерал-майора Мехті Кулі Хана Карабахського[3], та онуки останнього гянджинського хана Джавад-хана — Бядирджахан-беїм (1802—1863)[4]. Натаван належала до колишньої правлячої сім'ї Карабаського ханства — джеваншірам, які були мусульманами-шиїтами[5].

«Шушинський ханський палац дочки колишнього можновладного хана». Листівка імперських років

Про її дитинство та юність відомо мало[6]. Серед її близьких поетами з батькової сторони були тітка Агабаджі і дядько Нава, а з материнської дядько Мусахібі та Халі[7]. Її виростила й виховала інша тітка — Говхар-ханум. Вона ж і пробудила у Натаван любов до музики, поезії та малювання[2].

Натаван отримала якісну домашню освіту, вивчила східні мови, прочитала класичні твори Фірдоусі, Нізамі, Сааді, Хафіза, Навої, Фізулі. Вона подорожувала Дагестаном, була в Тифлісі, у Баку. У 1858 році зустрілася в Баку з Александром Дюма, подарувала йому свої ручні роботи. Дюма-батько ж подарував поетесі шахи з витонченими фігурами[2][8].

Вперше вона вступила в шлюб з кумицьким князем, генерал-майором Хасай-ханом Уцмієвим. В шлюбі народила двох дітей — син Мехті Кулі-хан (1855—1900) і дочка Хан-Біку (1856—1921)[9]. За відомостями Салмана Мумтаза цей шлюб став політичним ходом Кавказького намісника Михайла Воронцова. Вдруге вона пошлюбила жителя Шуші, «простолюдина» Сейіда Гусейна Агамірова[10][9]. Від цього шлюбу народила п'ятеро дітей — троє синів Мир Аббас-ага (1868—1885), Мир Гасан-ага (1870—1903) і Мир Джафар-ага (?-1914?), а також дві дочки Сара-бегум та Хаджар-біку[9].

Хуршидбану Натаван померла у вересні — 8 жовтня 1897 року (рабі ус-сани 1314 року) в Шуші[9]. Похована в Агдамі, на кладовищі «Імарет»[2].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

На початку 1870-х Натаван належали землі 53 селищ (1 778 дима) Варандинської, Джеванширської, Зангезурської, Кебирлинської і Челябюрдської ділянок Шушинського повіту, а після смерті матері в 1861 році до Натаван відійшли землі ще 9 селищ (186 дима)[9]. У 1872 році Натаван організувала в Шуші й очолювала[11] літературний гурток «Меджлісі-Унс» («Зібрання друзів»)[12], що мав творчі зв'язки з аналогічними гуртками в інших містах Азербайджану[11]. Збереглися цікаві відомості про меджліс, створений у Шуші знавцем класичної східної музики Харратом Кулі (1823—1883). Меджліс цей мав конфесійні завдання, але, нарівні з релігійними піснями, що супроводжують обрядові дії в місяць «мухаррам», тут навчалися мистецтва мугамата. Після завершення траурних уявлень, до яких готувалися кілька місяців, ханенде виконували ті ж мугами вже у світській обстановці — на весіллях й під час інших свят.

Натаван була шанована в народі. При ній в Шуші були побудовані палац, мечеть, торгові будинки, театр, будівлі літнього та зимового клубів, реального училища та багато інших будівель[13]. У 1872 році Хуршидбану з метою забезпечення міського населення водою та благоустрою Шуші проводить з джерела Іси в місцевості Сарибаба, що знаходиться на відстані 10 кілометрів від Шуші, водопровідну лінію. На цей проєкт Натаван пожертвувала сто тисяч рублів. Цей водопровід досі відомий як «Хан гизи суну».

Творчість

[ред. | ред. код]
Малюнок авторства Натаван
Тканинна обкладинка альбому Натаван з її вишивкою. 1886

Натаван була добре освічена, знала східні мови, була знайома з творчістю Фірдоусі, Нізамі, Сааді, Хафіза, Фізулі та інших поетів Сходу. Велику роль у розвитку її духовного світу зіграв Мірза Фаталі Ахундов, який поєднав у своїй творчості гуманістичні ідеї попередньої азербайджанської літератури з новими віяннями свого часу, з пошуками шляхів боротьби за народне щастя. Особисте знайомство з Ахундовим сприяло широкому інтересу Натаван до суспільних питань і корисної діяльності.

Натаван розпочала свій творчий шлях у 1850-х роках. Написані ранні вірші за підписом «Xurşid» вона втратила, тільки дуже мала частина збереглася до наших часів. З 1870 року взяла псевдонім «Natəvan». За змістом вірші Хуршидбану ділилися на 4 частини: любовні вірші, вірші, присвячені природній красі, рими сучасникам і сумні вірші.

Ще при Натаван її вірші передавалися з уст в уста і поширилася у вигляді живопису. Її поезія лірична, в більшості навіяних сумом за рано померлим сином («Я плачу», «Пішов», «Синові моєму» та ін.), в яких, проте, зустрічаються і соціальні мотиви, — головним чином скарги на безправ'я жінок у суспільстві. Основні мотиви поезії Натаван — любов до життя, мрії про щастя, горе матері, яка втратила сина[14].

Повний диван Натаван не зберігся, проте існує її власноруч художньо оформлений альбом з 13 віршами азербайджанською мовою[15]. Автографи Натаван написані каліграфічним змішаним почерком насталік-шикасте[15]. Вона також написала кілька газелей перською мовою[16]. Перший збірник віршів поетеси був виданий Салманом Мумтазом у 1928 році[17], а в 1982 році було видано перший збірник віршів російською[9].[18]

Крім віршованої творчості, Натаван також займалася живописом. Вона створювала пейзажі, зображення квітів та зразки декоративно-прикладного мистецтва.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • В Агдамі, де похована поетеса, було встановлено надгробний пам'ятник.
  • У 1960 році в центрі Баку встановлено пам'ятник (скульптор Омар Ельдаров).
  • На батьківщині, в Шуші, був установлений бюст Хуршидбану Натаван. Після окупації Шуші вірменами в травні 1992 року, бронзові бюсти Натаван, Узеїра Гаджибекова та Бюль-Бюля демонтували й вивезли до Грузії на брухт, де їх викупила азербайджанська влада. Зараз бюст зі слідами куль і відбитим великим пальцем знаходиться в експозиції просто неба Музею мистецтв в Баку[19][20].
  • У лютому 2016 року пам'ятник Натаван був встановлений у центральному парку міста Ватерлоо (Бельгія) скульптором Імраном Мехдієвим під керівництвом Таїра Салахова[21].
  • У 2017 році у французькому місті Евіан-ле-Бен був відкритий пам'ятник поетесі[22].

Генеалогія

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім Халіл-ага
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Панах Алі-хан
(?—1763)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім Халіл-хан
(1732—1806)		Мехралі-бек
(1735—1785)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мамедгасан-ага
(1755—1806)		Джавад-ага
(1757—1779)		Мехтікулі-ханАбульфат-хан Туті
(1766—1839)		Агабеїм-ага Агабаджі
(1782—1831)		Ханлар-ага
(ок. 1785—1832)		Мамед Касим-ага
(?—до 1843)		Гевхар-ага
(ок. 1796—до 1844)		Мухаммед-бек
(1762—1797)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Джафаркулі-хан Нава
(1785—1867)		Ханджан-ага
(ок.1793—до 1844)		Хуршидбану Натаван
(1832—1897)		Паша-агаДжафар Кулі-бек
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ата-ханМахмуд-агаМехтікулі-хан Вафа
(1855—1900)		ХанбікеАзад-ханАхмед-бек
(1823—1903)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гамер-беїм Шейда
(1881—1933)		АсланБахрам-хан НахічеванськийАкбар-хан Нахічеванський
(1873—1961)		Бехбуд-хан
(1877—1921)		Гаміда
(1873—1955)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хан Шушинський
(1901—1979)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г Путешествие на Кавказ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
  3. ↑ Центральний державний історичний архів Азербайджанської РСР. Путівник. — Баку, 1958, с. 179—180
  4. ↑ Исмаилов Э. Э. . — № 1.
  5. ↑ Muriel Atkin. The Strange Death of Ibrahim Khalil Khan of Qarabagh // Iranian Studies Journal of The Society for Iranian Studies. — Vol. XII (1979). — С. 81.
  6. ↑ Джафарзаде, 1961, с. 43.
  7. ↑ Джафарзаде, 1961, с. 44.
  8. ↑ Подорож на Кавказ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
  9. ↑ а б в г д е Исмаилов Э. Э. Ханы Карабахские: поколенное описание старшей линии рода // Журнал «Кавказ & Глобализация». — CA&CC Pres, 2014. — Т. 4, Выпуск 3-4. — С. 160—162.(рос.)
  10. ↑ Джафарзаде, 1961, с. 45.
  11. ↑ а б Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  12. ↑ www.womenmusic.aznet.org. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
  13. ↑ В Будинку культури імені М. Азізбекова пройшов захід, присвячений Хуршидбану Натаван — Trend Life. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
  14. ↑ АЗЕРБАЙДЖАНСКАЯ ЛИТЕРАТУРА. ФЭБ "Русская литература и фольклор". Архів оригіналу за 14 травня 2007. Процитовано 4 квітня 2019.
  15. ↑ а б Джафарзаде, 1961, с. 51.
  16. ↑ Джафарзаде, 1961, с. 50.
  17. ↑ Джафарзаде, 1961, с. 54.
  18. ↑ Редкий «женский почерк» Хуршудбану Натаван | Центр Льва Гумилева в Азербайджане (рос.). www.gumilev-center.az. Процитовано 23 травня 2017.[недоступне посилання з вересня 2019]
  19. ↑ Творческие династии Азербайджана в XX веке. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 20 січня 2010. [Архівовано 2012-02-16 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Том де Ваал. «Черный сад». Глава 12. Шуша. Последняя цитадель [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]

    Захопивши місто, вірмени в помсту демонтували і продали бронзові погруддя трьох азербайджанських музикантів і поетів, уродженців Шуші, причому і ці реліквії були дивом врятовані, цього разу завдяки скупникові металобрухту в Тбілісі. Я бачив ці три бронзових бюста — в жалюгідному стані, зі слідами від куль, вони валялися на подвір'ї штаб-квартири Червоного Хреста в Баку: поетеса Натеван з покритою хусткою головою, що тримає книгу в руці з відбитим великим пальцем; композитор Гаджибеков, поцяткований кулями, в двобортному піджаку і зламаних окулярах, і знаменитий співак Бюль-Бюль, схожий на мислителя… з опуклим бронзовим чолом.
  21. ↑ Агавердиев Т. В Бельгии открыт памятник Хуршидбану Натаван // trend.az. — 2016. — 18 февраля.
  22. ↑ [[Во Франции открылся памятник великой азербайджанской поэтессе|https://ru.sputnik.az/culture/20170704/410960015/pamjatnik-natavan-francija-ismailly-jevian.html [Архівовано 13 липня 2018 у Wayback Machine.]]](рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Джафарзаде А. Хуршид Бану Натаван — поэтесса и художница Азербайджана XIX века // Труды республиканского рукописного фонда. — Баку, 1961. — Т. I. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуршидбану_Натаван&oldid=44683626