Бувалкін Владислав Віталійович
Бувалкін Владислав Віталійович | |||
---|---|---|---|
Старший прапорщик | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 17 вересня 1979 (44 роки) | ||
Смерть | 20 березня 2022 (42 роки) | ||
Військова служба | |||
Приналежність | Україна | ||
Вид ЗС | Державна прикордонна служба України | ||
Війни / битви | |||
Нагороди та відзнаки | |||
|
Владисла́в Віта́лійович Бувалкін (нар. 17 вересня 1979) — старший прапорщик Державної прикордонної служби України.
Бойовий шлях
При початку війни Владислав та два його брати добровільно пішли до військкомату. Ризикуючи життям, старший матрос Бувалкін повернувся під артилерійським обстрілом на замінований українськими прикордонниками при відході перед переважаючими силами пункт пропуску «Довжанський», щоби не залишити окупантам Прапор України, вивішений на сторожовій вишці.
Після того, як вийшли з оточення, перший дзвінок Бувалкіна був до сина.
Нагороди
6 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Орден «За мужність» I ступеня[1]
Примітки
Джерела
- Старші прапорщики (Україна)
- Народились 17 вересня
- Народились 1979
- Померли 20 березня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Військовослужбовці прикордонної служби України