Ральф фон Гейгендорфф

Ральф фон Гейгендорфф
нім. Ralph von Heygendorff
Народився	15 серпня 1897; Дрезден, Німецька імперія
Помер	10 грудня 1953 (56 років); Ремшайд, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	Генерал-лейтенант
	Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
	; ; ;

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 травня 2021, заснована на цій версії.

Ральф фон Гейгендорфф (нім. Ralph von Heygendorff; 15 серпня 1897, Дрезден — 10 грудня 1953, Вермельскірхен) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

22 серпня 1914 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 листопада 1936 року — ад'ютант штабу 8-го армійського корпусу. З 1 листопада 1939 року — помічний військового аташе в Москві Ернста-Августа Кестрінга. З літа 1941 року — знову ад'ютант штабу 8-го армійського корпусу. З 16 липня 1942 року — командир 181-го піхотного полку 52-ї піхотної дивізії. З жовтня 1942 року — командир Східних легіонів, з лютого 1944 року — командир добровольчих частин при ОКВ. В лютому-березні 1944 року відповідав за створення Регулярної добровольчої дивізії. З 21 травня 1944 року — командир 162-ї тюркської добровольчої дивізії. 4 травня 1945 року взятий в полон. 5 грудня 1947 року звільнений.

18 серпня 1924 року одружився з Едіт фон Файліч. В пари народились 2 сини і дочка.^[2]

Фанен-юнкер (22 серпня 1914)
Фенріх портупеї (12 січня 1915)
Фенріх шаблі (2 травня 1915)
Лейтенант (16 квітня 1915)
Оберлейтенант (1 квітня 1925)
Гауптман (1 квітня 1931)
Майор (1 березня 1936)
Оберстлейтенант (1 квітня 1939)
Оберст (1 грудня 1940)
Генерал-майор (1 червня 1943)
Генерал-лейтенант (30 січня 1945)

Отримав численні нагороди, серед яких:

Türkvölkische und Kaukasische Verbände im Kampf an Deutschlands Seite im Zweiten Weltkrieg.
Der Nachrichtendienst der Infanterie. 1928.
gemeinsam mit Otto Schroeder: Die sächsischen Freiwilligen-Truppen in Litauen 1919. In: Erinnerungsblätter deutscher Regimenter, Baensch Stiftung, 1933.
Der Truppennachrichtendienst unter besonderer Berücksichtigung der Infanterie. Dritte Auflage, Berliner Verlag „Offene Worte“, 1935.
Das Kommandobuch (mehrere Auflagen):
- Band 1: Die Schützenkompanie, z. B. 16. Auflage, 1936; 24. Auflage, 1941.
- Band 3 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: M.G. 1938.
- Band 4 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: Die Artillerie. 1939.
- Band 5 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: Schwerer Granatwerfer. 1939.
- Band 6 gemeinsam mit Carl Siwinna und Carl Boettcher: Leichter Granatwerfer. 1939.
Freiwillige aus den Völkern Osteuropas. In: Zeitschrift für Geopolitik, 24, 1953, S. 208 ff. und 25, 1954, S. 191.
Vortrag vor dem Arbeitskreis Osteuropa des Süddeutscher Rundfunks: Die Zusammenarbeit militärischer Verbände verschiedener Nationalität: Erfahrungen mit den Ostverbänden im 2. Weltkrieg. 1953.

Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1956, S. 134.
Ritterkreuz Archiv II/2010, Veit Scherzer, Ranis, Juni 2010, ISSN 1866-4709

↑ ^а ^б ^в ^г Catalog of the German National Library
d:Track:Q23833686
↑ Family tree of Ralph von HEYGENDORFF. Geneanet (англ.). Процитовано 10 травня 2021.