Бірюков Микола Зотович

Бірюков Микола Зотович
рос. Бирюков Николай Зотович
Народився	1 (14) лютого 1912(1912-02-14) Орєхово-Зуєво
Помер	31 січня 1966(1966-01-31) (53 роки) Сімферополь
Поховання	Ялта
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	письменник
Alma mater	Московський державний лінгвістичний університет і Літературний інститут імені Горького
Знання мов	російська
Членство	СП СРСР
Жанр	роман
Партія	ВКП(б)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Бірюков Микола Зотович (нар. 1 (14) лютого 1912(19120214), Орєхово-Зуєво — †31 січня 1966, Сімферополь) — російський радянський письменник. Член КПРС з 1951.

Народився в м. Орєхово-Зуєві. У 1930 працював на новобудовах. Незважаючи на тяжку хворобу, що назавжди прикувала його до ліжка, Бірюков брав активну участь в житті, писав літературні твори. У першій книзі «На хуторах» (1939) відображено становлення Рад. влади на селі. Широко відома повість «Чайка» (Сталінська премія, 1950) про Лізу Чайкіну. Б. — автор романа про будівництво Великого Ферганського каналу «Води Нарина» (1950), нарисів «На мирній землі» (1951), істор. повісті про рос. пролетаріат «Перший грім» (1957). Твори Бірюкова перекладені багатьма мовами народів СРСР і країн соцтабору.

Тв.: Укр. перекл. — Чайка. Перекл. М. Пригари. К., 1949.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Люди нелегкої долі