Міхал Горнік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:22, 27 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 27 травня 2021, заснована на цій версії.
Міхал Горнік
в.-луж. Michał Hórnik
нім. Michael Hornig
Народився1 вересня 1833(1833-09-01)[1]
Räckelwitzd, Рекельвіц/Ворклеки, Q93306?, Kamenzd, Саксонія
Помер22 лютого 1894(1894-02-22)[1] (60 років)
Бауцен, Саксонське королівство, Німецький Райх
ПохованняКладовище Святого Миколая (Баутцен)
Країна Саксонське королівство
Діяльністьписьменник, клерик, будитель
Галузьмовознавство
ЧленствоМатиця серболужицька
CMNS: Міхал Горнік у Вікісховищі

Міхал Горнік (в.-луж. Michał Hórnik, нім. Michael Hornig; нар. 1 вересня 1833, Рекельвіц (Ворклєци), Саксонія — пом. 22 лютого 1894, Бауцен, Саксонія) — католицький священик, серболужичанський мовознавець, письменник, публіцист, перекладач, засновник і редактор газети Katolski Posoł і журналів Łužičan та Serbski Hospodar, голова товариства «Матиці Сербської» (з 1882 року), брав активну участь у серболужичанському національному відродженні XIX століття[2][3][4].

Життєпис

Міхал Горнік народився у 1833 році в селі Ворклєци (в.-луж. Worklecy, нім. Räckelwitz) під Каменцем у Верхній Лужиці, після закінчення середньої школи в Бауцені в 1847 році вступив до Лужицької семінарії в Празі. Будучи семінаристом, навчався також у Малостранській гімназії і на богословському факультеті Карлового університету.

В період навчання в Празі був членом, а потім і старостою студентського гуртка «Сербовка», яка діяла при Лужицькій семінарії. У 1852 році опублікував на сторінках газети «Tydźeńske Nowiny» свою першу літературну працю «Brancelej». Будучи студентом у Празі, опублікував у літературному часописі «Kwětki», який видавало братство «Сербовка», близько 40 віршів і перекладів, в тому числі переклад верхньолужицькою мовою «Слова о полку Ігоревім»[5]. У 1856 році повернувся на батьківщину і 24 вересня 1856 року був висвячений у сан священика. У 1871 році був призначений настоятелем церкви Пресвятої Діви Марії в Бауцені. Перебував на цій посаді до 1890 року. 24 жовтня 1890 року був призначений асесором консисторії і каноніком капітулу собору святого Петра[2].

У 1850-х роках Міхал Горнік разом з Яном Арноштом Смолером займався створенням і удосконаленням єдиного верхньолужичанського правопису[6].

З 1860-х років брав активну участь у культурному і громадському житті лужичанських сербів. З 1859 року по 1894 рік викладав верхньолужицька мова в католицькому педагогічному училищі в Бауцені. У 1860 році заснував серболужицький журнал «Лужичан» (в.-луж. Łužičan).

У 1861 році разом з А. Я. Смолером обраний членом-кореспондентом Харківського університету. У 1862 році за його участі було створено «Товариство святих Кирила і Мефодія» — об'єднання лужицьких сербів-католиків, з метою представлення інтересів лужичан у рамках католицької церкви і підтримка та поширення культури слов'янських меншин.

Цього ж року Міхал Горнік започаткував видання часопису Katolski Posoł — церковної газети слов'ян-католиків Верхньої Лужиці, а також опубліковав хрестоматію верхньолужичанської прози. У 1858 році заснував щомісячний літературний додаток «Mĕsačny Přidawk» газети «Serbske Nowiny», який в 1860 році було перетворено на літературний часопис «Łužičan», що став друкованим органом младосербів. З 1881 року видавав журнал «Сербськи господар» (в.-луж. Serbski Hospodaŕ)[7].

У 1858 року став секретарем серболужичанського національного культурно-освітнього товариства «Матіца Сербська» (в.-луж. Maćica Serbska). З 1873 року виконував обов'язки заступника голови, а у 1882 році його обирали головою товариства. З 1868 року по 1894 року був редактором журналу «Časopis Maćicy Serbskeje»[2] і з 1880 по 1882 рік — редактором літературного журналу «Pratyja», що виходив нижньолужицькою мовою.

У 1889 році випустив збірник молитов і пісень верхньолужицькою мовою «Wosadnik» для використання в католицьких парафіях.

Помер 22 лютого 1894 року в Бауцені і був похований на цвинтарі святого Миколая поблизу руїн церкви Святого Миколая, що поруч з могилою Філіпа Резака.

Внесок до науки

Крім громадської діяльності М. Горнік відомий як автор ряду наукових робіт. В першу чергу це — «Історія серболужицького народу» (в.-луж. Stawizny Serbskeho naroda), написана спільно з В. Богуславським (видана в Бауцені 1884 року)[2]. Разом з К. Б. Пфулем та Г. Зейлером Міхал Горнік брав участь у створенні «Лужицько-сербського словника» (в.-луж. Łužiski serbski słownik) (1866). Також М. Горнік є автором перекладу Нового Заповіту новим варіантом католицької верхньолужицької мови, що відображає її зміни у XIX столітті. Завдяки зусиллям М. Горніка в числі інших представників національного серболужицького відродження (Я. А. Смолера, К. Б. Пфуля, Г. Зейлера, Я. Радисерба-Велі) була створена основа для об'єднання двох варіантів верхньолужицької літературної мови, католицької та протестантської[4][8][9].

Нагороди

Ушанування пам'яті

У 1956 році жителями Рекельвіца встановлено пам'ятник М. Горніку, в Бауцені та Кроствіці на його честь названо вулиці.

Примітки

Джерела
  1. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ а б в г Лаптева Л. П., Кунце П. История серболужицкого народа. — С. 15.
  3. ↑ Литература второй половины XIX в. (ред. И. А. Бернштейн) // История мировой литературы. — В 9 т. / ред. Ю. Б. Виппер. — М.: Наука, 1991. — Т. 7. — С. 517—518. — ISBN 5-02-011439-1.
  4. ↑ а б Ермакова М. И. Функционирование серболужицкого языка // Язык. Этнос. Культура. — М., 1994. — С. 151—165.
  5. ↑ Гугнин А. А., Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков до наших дней, стр. 112
  6. ↑ Трофимович К. К. Развитие верхнелужицкого литературного языка в середине XIX века // Национальное возрождение и формирование славянских литературных языков. — М.: Наука, 1978. — С.179—180
  7. ↑ Трофимович К. К. Развитие верхнелужицкого литературного языка в середине XIX века // Национальное возрождение и формирование славянских литературных языков. — М.: Наука, 1978. — С.168—169
  8. ↑ Трофимович К. К. Развитие верхнелужицкого литературного языка в середине XIX века // Национальное возрождение и формирование славянских литературных языков. — М.: Наука, 1978. — С.171
  9. ↑ Трофимович К. К. Развитие верхнелужицкого литературного языка в середине XIX века // Национальное возрождение и формирование славянских литературных языков. — М.: Наука, 1978. — С.206
  10. ↑ Nekrolog XXXI, Časopis Maćicy Serbskeje, 1895, стр. 148

Література

  • Редакция журнала.  // Всемирная иллюстрация : журнал. — 1894. — № 1311. — С. 171—172, 174.
  • Гугнин А. А., Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков до наших дней, Российская академия наук, Институт славяноведения и балканистики, научный центр славяно-германских отношений, М., 1997, стр. 32, 95, 105, 112, 117, 122, 150, ISBN 5-7576-0063-2
  • H. Imiš, Wopomnjeńska rěč, Časopis Maćicy Serbskeje, 1894, стр. 70 — 72
  • Ernst Muka, Nekrolog XXXI, Časopis Maćicy Serbskeje, 1895, стр. 145—157
  • Manfred Thiemann, Sorben — Serbja: Ein kleines Lexikon. Bautzen: Domowina-Verlag. ISBN 3-7420-0405-0

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхал_Горнік&oldid=32234522