Гандрій Зейлер
| Гандрій Зейлер | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
1 лютого 1804[1][2] Salzenforstd, Бауцен, Німеччина | |||
| Помер |
15 жовтня 1872[1][2] (68 років) Лоза, Баутцен, Саксонія | |||
| Громадянство (підданство) |
 Німеччина | |||
| Діяльність | поет, письменник | |||
| Мова творів | верхньолужицька і Лужицькі мови | |||
| Членство | Q56744908? | |||
|
| ||||
 Гандрій Зейлер на Вікісховищі | ||||
Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804 — 15 жовтня 1872) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів».[3][4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Поезія лужициьких сербів. Антологія. Київ 1971.
- ↑ http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95[недоступне посилання з липень 2019]
