Гандрій Зейлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гандрій Зейлер
н.-луж. Handrij Zejler
Zejlersig01.jpg
Народився 1 лютого 1804(1804-02-01)[1][2]
Salzenforst/Słona Boršćd, Бауцен, Німеччина
Помер 15 жовтня 1872(1872-10-15)[1][2] (68 років)
Лоза, Баутцен, Саксонія
Поховання
Країна Flagge Königreich Sachsen (1815-1918).svg Королівство Саксонія
Діяльність поет, письменник, Будителі
Мова творів верхньолужицька і лужицькі мови
Членство Wendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька

CMNS: Гандрій Зейлер у Вікісховищі

Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів».[3][4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Discogs — 2000.
  2. а б Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Поезія лужицьких сербів. Антологія. Київ 1971.
  4. http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95[недоступне посилання з липня 2019]