Гандрій Зейлер
Зовнішній вигляд
Гандрій Зейлер | ||||
---|---|---|---|---|
н.-луж. Handrij Zejler ![]() | ||||
![]() | ||||
Народився | 1 лютого 1804[1][2] ![]() Salzenforst/Słona Boršćd, Бауцен, Німеччина ![]() | |||
Помер | 15 жовтня 1872[1][2] (68 років) ![]() Лоза, Баутцен, Саксонія, Німецький Райх ![]() | |||
Поховання | Friedhof Lohsad ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() | |||
Діяльність | поет, письменник, будитель ![]() | |||
Знання мов | верхньолужицька, лужицькі мови і сербська[3] ![]() | |||
Мова творів | лужицькі мови ![]() | |||
Членство | Wendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька ![]() | |||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів»[4][5].
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Поезія лужицьких сербів. Антологія. Київ 1971.
- ↑ http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95[недоступне посилання з липня 2019]