Кам'яний Брід (Старосілецька сільська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кам'яний Брід
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Старосілецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA18040510050047272
Основні дані
Засноване 1606
Населення 799
Площа 3,2 км²
Густота населення 249,69 осіб/км²
Поштовий індекс 12511
Телефонний код +380 4130
Географічні дані
Географічні координати 50°28′35″ пн. ш. 28°56′32″ сх. д. / 50.47639° пн. ш. 28.94222° сх. д. / 50.47639; 28.94222Координати: 50°28′35″ пн. ш. 28°56′32″ сх. д. / 50.47639° пн. ш. 28.94222° сх. д. / 50.47639; 28.94222
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Місцева влада
Адреса ради 12511, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Кам'яний Брід
Карта
Кам'яний Брід. Карта розташування: Україна
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід. Карта розташування: Житомирська область
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Мапа
Мапа

Кам'яний Брід[1]село в Україні, у Коростишівському районі Житомирської області. Населення становить 630 осіб.

Географія

Через село тече річка Бистріївка, ліва притока Мики.

Історія

У 1606 році село Кам'яний Брід Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань від повітового міста 21 верста до заходу. Отримало назву від того що річка Бистріївка в цьому селі протікає між великими кам'яними скелями, між тим в простірі всієї течеї камні ніде більш не виявлені. найбільша маса каміння знаходиться там де стоїть Церква і дім священника. Доведено, що Кам'янобрідський камінь, складає доброго по якості та красі лабрадориту, рідко виявленого в Росії. З нього почали робити пам'ятники, столи, підвіконня, плитка та інші речі декору в побуті та (автооздоблені сучасне) що придає великої краси виробам з Кам'янобрідського лабрадору.

Близіко половини 16 століття Кам'яний Брід належав Подчашію Іоанну Борейко, потім з 1770 року його зятю хорунжему Венденскому, Іоанну Міхаловському, а з 1782 його сину Іоанну та дочці, яка була заміжньою за Лотоцьким. В пізніший час частка (володіння) Міхаловського, по заставі перейшло в права і володіння Іоанна Станькевіча, у переліку 247 ревізскіх душ чоловічої статі і 1576 десятин землі, купили брати Сівіцкі Володимир і Варфоломій, служівші при колишньому генерал-губернаторі Бібікові. Частка Прокоповіча в числі 20-ти ревізскіх душ і 105 десятин землі, перед цім куплена Зежолом Дзержковським; а частка Лотоцькой, з 50-ти ревіз. душ і 341 десятина землі, дісталась її племінниці Королаті Міхаловській. Жителів села в 1783 році було 385 душ різного полу.

Церква була дерев'яна побудована 1782 році, в ім'я Архістратіга Михайла, навколо старої Церкви землі було 37 десятин.[2]

Примітки

  1. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
  2. Опис Київської губернії (російська) . с. 178—179.

Посилання

Джерела

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 Довідник. – Житомир: Волинь, 2007–620 с. --  ISBN 966 – 690 –090 – 4
  2. Список населених місць Київської губернії.  Видання Київського Губернського Статистичного Комітету. -- Київ: Типографія Іванової, 1900. – 1896 с.
  3. Виписка зроблена з опису Київської губернії. 178-179 с.