Городське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Городське
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростишівський
Рада/громада Городська сільська рада
Код КОАТУУ 1822581701
Основні дані
Населення 406
Площа 2,288 км²
Густота населення 177,45 осіб/км²
Поштовий індекс 12523
Телефонний код +380 4130
Географічні дані
Географічні координати 50°22′39″ пн. ш. 29°10′08″ сх. д. / 50.37750° пн. ш. 29.16889° сх. д. / 50.37750; 29.16889Координати: 50°22′39″ пн. ш. 29°10′08″ сх. д. / 50.37750° пн. ш. 29.16889° сх. д. / 50.37750; 29.16889
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Місцева влада
Адреса ради 12523, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с.Городське, вул.Матюшенко,16 , тел. 79-4-22
Карта
Городське. Карта розташування: Україна
Городське
Городське
Городське. Карта розташування: Житомирська область
Городське
Городське

Городське́ (колишня назва Городськ[1]) — село в Україні, в Коростишівському районі Житомирської області. Населення становить 406 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Великі Лози впадає у Тетерів.

Історія[ред. | ред. код]

Стародавня історія[ред. | ред. код]

село Городське

Поселення виникло у IV ст. до нашої ери. Назва села «Городське» походить з давнини, з епохи Трипілля. Поселення трипільців обгороджувались земляними валами і стовбурами дерев, закопаних одне біля одного висотою 3-5 метрів. На території села є три городища: одне — на «Червоній горі» — найбагатше за речовими знахідками, площею біля двох гектарів. На південь від «Червоної гори», через глибокий яр, — «Мала гора» протяжністю з заходу на схід майже 600 метрів. Обидва ці городища з південної, західної та північної сторін обриваються крутими, приблизно 50-метровими валами. Третє городище — «Дитинець» — фортеця часів бронзової і залізної доби, поселення Трипільської культури. З північної сторони «Дитинця» зберігся вал висотою біля п'яти метрів. Всі три городища на території села Городське є пам'ятками археології та культури і занесені до Реєстру пам'яток археології і мистецтва.

XX століття[ред. | ред. код]

12 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Городське проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. Тут у неї стався бій з 51-м кавалерійським полком 2-ї бригади 9-ї кавалерійської дивізії (начальник — Григорій Котовський) московських військ. Відбившись від неї, Волинська група переправилась через річку Тетерів. У бою було поранено ст.лейтенанта Михайла Білинського та підполковника Олексія Лушненка.

Голодомор 1932–1933 років[ред. | ред. код]

Село Городське у 1932–1933 рр. входило до складу Городської сільради Коростишівського району Київської області. За даними сільради, у 1932-1933 рр. загинуло 21 чол., на сьогодні встановлено імена 6 чоловік:

— Вергун, селянин, с. Городське, 1933 рік, причина смерті — голод.

— Вергун, селянка, с. Городське, 1933 рік, причина смерті — голод.

— Яковець, селянин, с. Городське, 1933 рік, причина смерті — голод.

— Яковець, селянка, с. Городське, 1933 рік, причина смерті — голод.

— Яковець, селянин, с. Городське, 1933 рік, причина смерті — голод.

— Яковець, селянин, с. Городське, 1933 рік, причина смерті — голод. — Ружанський, підліток, с. Городське, 1932-33рік, причина смерті — голод

Братська могила загиблих воїнів у Другій світовій війні[ред. | ред. код]

Поховання здіснено 1943 року. У братські могилі спочиває 31 воїн, з яких відомо — 30. Одне ім'я полеглого залишається досі невідомим.

Звання Прізвище Ім'я По батькові Дата народження Дата загибелі
рядовий Бугай Іван Пилипович
25-12-1943
Джафаров Гаджи Алі
20-03-1943
мол. сержант Дєєв Петро Васильович
28-12-1943
рядовий Дубинець Яків Васильович
26-02-1943
рядовий Єрмолаєв Іван Єгорович
26-12-1943
рядовий Зуєв Іван Іванович 1920 12-11-1943
рядовий Знюченко Андрій Антонович
27-12-1943
мол. лейтенант Зайдман Володимир Ізраїлович
26-12-1943
сержант Івочкін Тимофій Петрович
20-02-1943
рядовий Калянда Євграв Петрович
26-12-1943
сержант Коршунов Віктор Іванович 1912 12-11-1943
мол. лейтенант Лубакіров Індрис
26-12-1943
рядовий Кур'янов Іван Петрович
26-12-1943
рядовий Ісаєв Дахканбай 1920 12-11-1943
мол. сержант Груба Максим Григорович
27-12-1943
рядовий Грищенко Петро Степанович
26-12-1943
рядовий Машин Іван Лук'янович
27-12-1943
старшина Молоткін Олександр Васильович
27-12-1943
рядовий Малигін Іван Григорович
27-12-1943
рядовий Нічик Микола Григорович
27-12-1943
рядовий Потоцький Ларіон Васильович
27-12-1943
рядовий Подружко Петро Степанович
26-12-1943
рядовий Речицький Опанас Васильович
27-12-1943
рядовий Романенко Григорій Семенович
26-12-1943
рядовий Радченко Олексій Тимофійович
27-12-1943
рядовий Русін Тимофій Миколайович
26-12-1943
рядовий Савченко Андрій Маркович
27-12-1943
рядовий Стропін Єгор Васильович
27-12-1943
рядовий Суханов Михайло Іванович
26-12-1943
старшина Ханаєв Прокіп олександрович
26-12-1943

Освіта[ред. | ред. код]

У селі городське функціонує одинадцятирічна загальноосвітня школа та дитячий садок.

Культура[ред. | ред. код]

Шкільна музейна краєзнавча кімната[ред. | ред. код]

У загальноосвітній школі створено музейну краєзнавчу кімнату, в якій педагоги поєднали результати досліджень із народознавчими матеріалами. Школярі-екскурсоводи ознайомлюють відвідувачів з експонатами музею, розказують про історію Городського. Цінними експонатами шкільної краєзнавчої кімнати є рештки керамічного посуду, виготовленого як за допомогою гончарного кола, так і без нього, шкребки, прясла, скляні браслети, сокири, рубила та інші знахідки.

"Культурно-мистецький центр «Поліська хата»[ред. | ред. код]

"Культурно-мистецький центр «Поліська хата»

Також у селі функціонує "Культурно-мистецький центр «Поліська хата». Це відреставрована хатина XIX ст., інтер'єр якої відновлено максимально до відповідного періоду її побудови. Зібрані предмети старовини: рушники, скатертини. посуд, меблі тощо, створюють атмосферу музею у центрі. Будівля хати збудована з дерева зрубним способом, покрита солом'яним дахом. Архітектурний тип житла — трикамерний: комора + сіни + хата, що разом з прибудованим хлівом становить однорядну забудову (погонного типу) — «довгу хату», характерну будівлям кінця XIX ст. У сінній частині житла виділено невелику кімнату «степку», яка слугувала місцем зберігання продуктів харчування. В ній розміщено невеликий кам'яний льох. Ліворуч від сіней — комора без вікон з дерев'яною підлогою. У житловій кімнаті чотири вікна, діючі піч та грубка, глиняна підлога. Інтер'єр хатини відновлено максимально до реального періоду її побудови. Предмети старовини: рушники, скатертини, посуд, меблі тощо допомагають створити атмосферу музею у реставрованій будівлі. Поруч з хатою збудовано невеликий хлів, покритий очеретом.

У музеї організовуються ярмарки, фольклорні театралізовані народні свята, вечорниці, фестивалі, тематичні конференції, виставки майстрів народної творчості, художні виставки, пленери, презентації, семінари. «Поліська хата» — один із найкращих центрів сільського етнотуризму на Житомирщині.

В культурно-мистецькому центрі «Поліська хата» започатковано етно-фестиваль «Житичі».

Релігія[ред. | ред. код]

Сільська церква[ред. | ред. код]

У кінці 2013 року у селі Городське біля сільської ради на місці старовинного кладовища розпочато будівництво нової церкви. Станом на грудень 2015 року побудовано стіни, дах та зведено купол. У церкві регулярно проводяться богослужіння. Церковна громада збирає пожертви на завершення будівництва.

Свято-Духівський чоловічий монастир[ред. | ред. код]

річка Тетерів у селі Городське
Річка Тетерів у Городському

У 2000 році поблизу села створено Свято-Духівський чоловічий монастир УПЦ Київського патріархату. В монастирі є великі святині — мощі святих: Пантелеймона Цілителя, Ніни, Варвари, які духовно підтримують людей. Начеб то історія створення цього монастиря така: серед лісу владика Житомирський і Овруцький Ізяслав потрапив в аварію. «Жигулі» — вщент. Життя йому врятував великий камінь, який лежав на роздоріжжі. Саме цей дивовижний порятунок наштовхнув його на думку започаткувати серед лісу монастир. Цю точку зору цілком поділяє й місцевий архимандрит Антоній. «Я довго шукав для монастиря тихе місце, де сама природа промовляла б про благодать Божу. І Господь сам вказав нам на нього» — каже він. — «А решту завдяки вірі Божій ми збудували власноруч». На березі озера, серед соснового бору постали … невеличка церковця, трапезна, келії ченців та господарські приміщення. Усього близько десятка дерев'яних споруд.

На території монастиря побудовано меморіальний комплекс «Українська голгофа», присвячений жертвам геноциду українського народу і репресіям проти православного духівництва.

Видатні особистості[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]