Нетерпимість (фільм, 1916)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нетерпимість
Intolerance
Жанрісторичний фільм, драма
РежисерДевід Уорк Гріффіт
ПродюсерДевід Ворк Гріффіт
СценаристДевід Ворк Гріффіт
Аніта Лус
У головних
ролях		Ліліан Ґіш[1], Mae Marshd[1], Robert Harrond[1], Мері Олден, Julia Mackleyd, Волтер Лонґd[1], Ллойд Інгрехам[1], Монте Блюd, Billy Quirkd, Ральф Льюїсd, Тод Бравнінґ[1], Бессі Лав[1], Еріх фон Штрогейм[1], В. С. Ван Дайк[1], Margery Wilsond, Eugene Palletted, Spottiswoode Aitkend, Констанс Толмадж[1], Дуглас Фербенкс[1], Joseph Henaberyd, Elmer Cliftond[1], Alfred Pagetd, Seena Owend[1], Елмо Лінкольн, Carol Dempsterd[1], Мілдред Гарріс[1], Кармел Маєрс[1], Полін Старк[1], Наталі Талмадж, Джордж Фосетт, Wallace Reidd[1], Нобл Джонсон, Девід Батлер[1], Dark Cloudd, Ruth St. Denisd, Vera Lewisd[1], Josephine Crowelld, Міріам Куперd, Констанс Кольєр[1], Sam De Grassed, Harold Lockwoodd, Таллі Маршаллd, Оуен Мур[1], Карл Стокдейл, Frank Bennettd, Frederick A. Turnerd, Джордж Сіґман, Джордж Волш, Ruth Handforthd, W. E. Lawrenced, Кінг Відор[1], Дональд Крісп[1], Колін Мур[1], John P. McCarthyd[1], Расселл Гіксd[1], Френсіс Макдональдd[1], Джевель Карменd[1], Найджел Де Брулірd[1], Fiammetta Barallad[1], Frank Bennettd, Frank Brownleed, Том Вілсон і Max Davidsond
ОператорГ.В. Бітцер
КомпозиторКарл Девіс
Джозеф Карл Брейл
МонтажДевід Уорк Гріффіт, Джеймс Сміт
ХудожникДевід Уорк Гріффіт
Волтер Л. Холл
КінокомпаніяTriangle Film Corporation
Wark Producing Corp.
Дистриб'юторTriangle Film Corporation і Netflix
Тривалість210 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1916
Кошторис$385 907
IMDbID 0006864
CMNS: Нетерпимість у Вікісховищі

«Нетерпимість» (англ. Intolerance) — американська історична драма режисера Девіда Ворка Гріффіта 1916 року. Картина вважається шедевром епохи німого кіно і була названа одним істориком «the only film fugue».

Сюжет

Гріффіт показав 4 епохи: стародавня Юдея (в запалі релігійної нетерпимості фарисеї розіп'яли Христа), Вавилон (борючись за владу, жерці зрадили царя Валтасара), Франція (1572) (боротьба між католиками і гугенотами викликала різанину в ніч св. Варфоломія), наші дні (1914) (ворожнеча мало не призводить до страти невинного людини). Гріффіт будує дію свого фільму одноразово, вільно переходячи від Вавилона до сучасності і назад, а не в хронологічному порядку. Частини зв'язуються в єдине ціле образом жінки (Лілліан Гіш) і рядками з Волта Вітмена: «І вічно буде колиска гойдатися, / Плетучи зв'язуючу нитку часу, / Оспівавши і радості, і гірке страждання.»

Епізод «Падіння Вавилона»

Вавилонії загрожує перський цар Кир, однак цар Валтасар більше зайнятий своєю царицею, ніж справами державними.

Норовливу дівчину з гір власний брат намагається видати заміж. Але на оглядинах її ніхто не хоче, навіть за гроші. У цей момент з'являється Валтасар і дає їй «Право» вийти заміж за кого вона захоче. Дівчина дає обітницю зберігати вірність Валтасару. Вона відкидає залицяння придворного поета рапсодії і верховного жерця Баала.

Головний жрець Баала. Вид з вавилонського храму

Верховний жрець, бажаючи встановити культ нового божества, веде боротьбу з прихильниками релігійної терпимості Набонідусом. Вдаючись до допомоги рапсодії, верховний жрець веде переговори з Киром. У підсумку Кир йде на облогу Вавилона. Валтасар, відбивши натиск, наказує влаштувати бенкет.

Жрець попереджає Кира, що нагляд ослаблений. Рапсод проговорився про зраду дівчині з гір. Вона хоче попередити Валтасара, але занадто пізно. Перси проникають в покої Валтасара. Валтасар і його кохана-цариця закінчують життя самогубством.

Епізод «Мати і закон»

Сестра промисловця Дженкінса на пишному балу просить свого брата про підтримку пуританської організації.

За наказом заробітна плата була знижена на 10 %. Починається загальний страйк. Серед страйкуючих — юнак. Війська придушують забастовку. Дівчина і юнак залишають робітниче селище і переселяються в місто.

Викрадення дитини

Юнак займається грабунком і стає сутенером. Батько дівчини вмирає, і вона виходить заміж за юнака. Він починає вести чесне життя, але його банда підставляє його, і він несправедливо заарештований. За час відбування покарання у його дружини народилася дитина. Але пуритани разом з сестрою Дженкінса викрали його. Мати звертається до ватажка колишньої банди свого чоловіка.

Увечері ватажок банди («мушкетер нетрів») проникає в кімнату жінки, а його коханка в цей час стежить за ним. Ватажок хоче зґвалтувати дівчину, але цьому заважає чоловік, якого звільнили з в'язниці. Коханка ватажка, користуючись нагодою, вбиває свого коханця з револьвера, а потім підкидає револьвер в кімнату. Юнак піднімає його, приходить поліція, і його звинувачують у вбивстві.

Його засуджують до смертної кари через повішення. Дівчина в розпачі, разом з офіцером поліції, який їй вірить, біжить до губернатора просити про помилування. Але він тільки що виїхав. Справжній вбивця, замучений совістю признається в усьому молодій дружині засудженого. Дружина юнака і вбивця в гоночному автомобілі мчаться за поїздом. Тим часом у в'язниці засуджений готується до смерті, приймає останнє причастя; його ведуть на ешафот, що стоїть у дворі. Автомобіль наздогнав потяг, губернатор підписує помилування, папір привозиться у в'язницю в ту мить, коли кат накидає петлю на шию невинно засудженого. Несправедливий закон переможений — чоловік, дружина і дитина нарешті разом.

Епізод «Варфоломіївська ніч»

Герої цієї історії — юна пара гугенотів, дівчина на прізвисько Карі Очі і її коханий Проспер Латур. Напередодні Варфоломіївської ночі вони уклали заручини. На ранок починається різанина. Католики вриваються в будинок, убита мати дівчини, її маленьку сестру викидають з колиски: тема колиски «вічної матері» червоною ниткою проходить через весь фільм. Солдат-найманець, який вже давно поглядав на дівчину, хапає її й намагається потягти в спальню. Вона пручається, і в боротьбі він пронизує її мечем. Проспер намагається врятувати кохану, але приходить надто пізно: він знаходить смертельно поранену дівчину на підлозі. З трупом нареченої він вибігає на вулицю і молить солдатів короля застрелити його.

Епізод «Життя і страждання Христа»

Включає сцени «Ісус серед фарисеями», «Брак у Канні», «Бенкет Валтасара». Завершується сценою розп'яття Христа на Голгофі. Момент є ключовим для розуміння місіонерського задуму фільму. Тільки після завершення сюжетної лінії про життя і страждання Христа, що кінчається сценою розп'яття — спокутування гріхів людства — завершується і основна «американська» сюжетна лінія.

Лежача на поверхні ідея — американська демократія, помножена на технічні та соціальні досягнення (гоночні автомобілі, телефон, система правосуддя) дозволяє завершити фільм хеппі-ендом, запобігти загибелі невинного в злочині. Новітнє досягнення техніки — кінематограф — також неявно протиставляється класичним місіонерським зусиллям щодо «виправлення моралі», показаним у фільмі сатирично, як набагато більш ефективний спосіб поширення ідей толерантності та зміни переконань.

Більш глибокий задум «Нетерпимості» — позбавлення від страждань для всіх людей, обумовлене спокутної жертвою Христа. Цій темі присвячена кінцівка фільму (сяючий хрест, ангели, мир у всьому світі).

Таким чином, Гріффіт одним з перших робить спробу донесення християнських цінностей і світогляду новітніми для того часу засобами. Американську демократію, помножену на новітню техніку, він вважає рішенням вікових проблем людства і кроком вперед у втіленні християнських цінностей. Щоб підсилити цю ідею, він завершує фільм революційним для того часу хеппі-ендом.

Епілог

У фіналі за допомогою вперше застосованого перехресного монтажу показані завершення всіх сюжетних ліній: Христа ведуть на Голгофу; закохана в Валтасара дівчина поспішає попередити його про зраду жерців, але всі вони гинуть; гугенот не рятує свою кохану; дружина робочого мчить на автомобілі з наказом губернатора про помилування її чоловіка. Тільки в останній сюжетній лінії все завершується благополучно. Фільм закінчується епілогом, що складається з епізодів, знятих загальним планом.

У ролях

Епізод «Мати і закон»

Епізод «Життя і страждання Христа»

Епізод «Варфоломіївська ніч»

Епізод «Падіння Вавилона»

Епізодичні ролі

Цікаві факти

  • Фільм не виправдав надій постановника і провалився в прокаті.
  • Спочатку у Гріффіта був задум поставити фільм в 80 частинах і випускати його серіями, але він не знайшов на нього грошей.
Знімальна група

Монтажні склейки між епізодами, які переносять глядачів з епохи в епоху розбиті титрами, оформленими як розворот старовинної книги-фоліанта. У наші дні дуже забавно виглядають наукові виноски на деяких титрах — хто саме відтворив шлюбний обряд в стародавньому Вавилоні, згідно монографії якого вченого відзнята та чи інша сцена тощо У сучасному розумінні відбувається якесь змішання художнього та науково-популярного жанру.

  • «Нетерпимість» вперше з'явилася на екрані 5 вересня 1916 в «Ліберті-театр» в Нью-Йорку в розпал кампанії з перевиборів президента Вільсона.
  • Тільки один з чотирьох епізодів закінчується благополучно, американський епізод.
  • Гріффіт називав свій фільм «сонячної драмою», так як він рідко вів зйомки при штучному світлі.
  • У завершеному фільмі було майже 14 котушок, тобто близько 4,1 тис. метрів. Це означає, що Гріффіт використовував лише один метр з 30 метрів знятої плівки.
  • Багато сцен Гріффіт доручав знімати декільком операторам одночасно.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж ČSFD — 2001.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нетерпимість_(фільм,_1916)&oldid=33224918