Ангорська коза
Анго́рська коза (відома як камельська коза, від араб. chamal, тонкий) — одна з видів домашньої кози, яка вважається найкращою для отримання вовни. З шерсті ангорських кіз виробляють мохер, відомий в народі як ангора.
Історія
Ангорська коза поширена переважно в США, Туреччині та ПАР.
Назва походить від турецької провінції Ангора (Анкара), хоч батьківщиною ангорських кіз вважаються західні райони Туркменістану[1]. Перших кіз цієї породи було завезено в Європу Карлом V близько 1554 року, проте такий досвід виявився невдалим. На територію Сполучених Штатів Америки ангорські кози потрапили у 1849 році завдяки Джеймсу П. Девісу(англ. James P. Davis). Сім дорослих ангорських кіз були подарунком від султана Абдула-Меджида І на знак вдячності за його послуги та консультації у підвищенні якості бавовни. Після закінчення Громадянської війни у США більша частина стада була знищена, але врешті-решт розведення ангорських кіз було успішним на південному-заході, зокрема, в штаті Техас, оскільки у штаті є достатня кількість трави та кущів для годівлі. Навіть на сьогоднішній день Техас є найбільшим виробником мохеру у США, та займає друге місце по величині у світі.
Характеристика
Зовнішній вигляд
Представники цієї породи вирізняються густою м'якою шерстю. Вовна ангорських кіз однорідна, 44—46 якості, біла (дуже рідко можна зустріти шерсть сірого або темних кольорів), відзначається сильним блиском, міцністю і пружністю. Окрім вух, передньої частини морди та нижньої частини ніг, коза повністю вкрита густою шерстю. Для ангорських кіз характерна невелика голова с довгими витягнутими вухами. За формою ріг легко визначити стать тварини: самці мають великі завернуті роги, самки — маленькі та тонкі, відведені до спини. Порода відрізняється сильними кінцівками і малорозвиненою грудною кліткою.[2]
Продуктивність
Використовується для виготовлення плюшу, оксамиту, трикотажу, килимів, штучного хутра. На відміну від більшості овець, яких стрижуть лише один раз, ангорських кіз стрижуть двічі на рік. Настриг вовни від дорослих кіз — З…5 кг, від козлів — 4…6 кг. Вихід чистого волокна — 75…80 %. Довжина вовни — від 18…25 до 35 см. У вовні ангорської кози є невелика кількість короткої ості, що трохи знижує її якість.
Вага кіз — 32…35 кг, козлів — 50—55 кг. Ангорські кози вимагають кращої годівлі і мають менш міцну конституцію порівняно з іншими породами кіз, які поширені в СРСР. Молочна продуктивність кіз за лактацію 60…100 л при жирності 4,4 %.
Невеликі стада ангорських кіз розводять в республіках Середньої Азії. В південних районах ангорських кіз використовують для поліпшення шерстних якостей місцевих кіз.
Примітки
- ↑ Ангорская коза // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Ангорська коза: опис і переваги породи(рос.)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
