Герсон фон Бляйхредер

Герсон фон Бляйхрёдер
нім. Gerson von Bleichröder
Герсон фон Бляйхредер. Худ. Еміль фон Ваутерс. 1888.
Народився	22 грудня 1822(1822-12-22) Берлін, Королівство Пруссія
Помер	18 лютого 1893(1893-02-18) (70 років) або 19 лютого 1893(1893-02-19) (70 років) Берлін, Німецький Райх
Поховання	Єврейський цвинтар на Шенхаузер-Алеїd
Громадянство	Німеччина
Діяльність	банкір
Відомий завдяки	Німецька колоніальна імперія
Знання мов	німецька
Батько	Samuel Bleichröderd
Брати, сестри	Julius Bleichröderd
Діти	James von Bleichröderd, Georg von Bleichröderd і Hans von Bleichröderd
Медіафайли у Вікісховищі

Герсон фон Бляйхрьодер (нім. Gerson von Bleichröder; 22 грудня 1822, Берлін — 18 лютого 1893, Берлін) — німецький банкір, сучасникам відомий як банкір Отто фон Бісмарка і як такий виконував політичну функцію при Міністерстві закордонних справ.

Короткий життєпис

Герсон фон Бляйхредер

Герсон Бляйхрьодер був сином Самуеля Бляйхрьодера (Samuel Bleichröder), який походив з поважної єврейської родини і у 1803 р. заснував банк під своїм іменем. Він був кореспондентом банку Ротшильдвів у Берліні. У 1855 р. Герсон Бляйхрьодер очолив банк заснований батьком. Місце серед банкірів світового рівня він завдячив фінансуванням російських підприємств і російського державного бюджету. З часом він почав брати участь і у фінансуванні державних програм в Німеччині. Він став найбагатшою людиною у Пруссії і одною з найбагатших у світі. Основою його інтернаціонального положення було виконання ним функцій емісара Бісмарка, який завдяки своїм зв'язкам з банкірами інших країн, в першу чергу, з Ротшильдами, міг збирати інформацію про політичний і економічний стан в інших державах. Оскільки Бісмарк і Бляхредер були в довірливих і дружніх стосунках, останній як банкір і приватна особа міг висловлювати делікатні думки свого покровителя тоді, коли це не можна було робити дипломатичним шляхом.

Герсон Бляйхрьодер разом дружніми йому банками фінансував Австро-пресську війну 1866 р., брав у участь у переговорах про розміри репарації Франції після її поразки у війні 1871 р. Однак незважаючи на заслуги перед державою, він, як єврей, хоч і асимільований, не міг зайняти місце серед верхівки при Кайзері Вільгемі II. У 80-ті роки 19-го ст. Герсон Бляйхрьодер разом з бельгійськи банкіром Морисом де Гірше (Maurice de Hirsch), став важливим німецьким інвестором у тодішню Османську імперію, але ці два євреї були витіснені Сіменсом і Німецьким банком, особливо з початком побудови Багдадської залізниці.

Герсон фон Бляйхрьодер був другим нехрещеним євреєм в Пруссії (після А. Опенгайма), який у 1872 р. був введений у шляхетський стан і мав численні інші відзнаки. Але наростання антисемітизму в німецькому суспільстві у 80-х рр. 19-го ст. не дозволило йому наблизитися у тісне коло великої німецької буржуазії. Можливо з цих причин його син Ганс барон фон Бляйхгайм погодився на хрещення.

Гробівець Бляхгаймерів на єврейському кладовищі у Берліні

Література

• Hannah Arendt: Elemente und Ursprünge totaler Herrschaft. Antisemitismus, Imperialismus, Totalitarismus. 12. Aufl., Piper, München 2008,
• Fritz Stern: Gold und Eisen. Bismarck und sein Bankier Bleichröder. Ullstein, Frankfurt am Main 1978. Neuausgabe: Rowohlt-Taschenbuch-Verlag, Reinbek bei Hamburg 1999,
• Karin H. Grimme (Hrsg.): Aus Widersprüchen zusammengesetzt. Das Tagebuch der Gertrud Bleichröder aus dem Jahr 1888. Dumont.
• Werner E. Mosse: Jews in the German economy. The German-Jewish economic élite, 1820–1935. Clarendon Press, Oxford 1987.
• Michael Stürmer/Gabriele Teichmann/Wilhelm Treue: Wägen und Wagen. Sal. Oppenheim jr. & Cie.; Geschichte einer Bank und einer Familie. Piper, München 1989,
• Otto Pflanze: Bismarck and the development of Germany. Bd. 2: The period of consolidation 1871–1880, Princeton University Press, Princeton 1990.
• Peter Pulzer: Jews and the German State. The Political History of a Minority, 1848–1933. Wayne State University Press, Detroit 2003,
• Kai Drewes: Jüdischer Adel. Nobilitierungen von Juden im Europa des 19. Jahrhunderts. Campus, Frankfurt/M. 2013, S. 210–212 und öfters.
• Salomon Wininger: Große jüdische National-Biographie. Kraus Reprint, Nendeln 1979.
• Gartendenkmale in Berlin: Friedhöfe, hrsg. von Jörg Haspel und Klaus von Krosigk, bearbeitet von Jörg Kuhn, Fiona Laudamus, Katrin Lesser, Detlev Pietzsch, Gabriele Schulz u. a. (Beträge zur Denkmalpflege in Berlin, 27), Petersberg 2008, S. 98;
• Der Jüdische Friedhof Schönhauser Allee, Berlin, hrsg. von der Jüdischen Gemeinde zu Berlin, bearbeitet von Jörg Kuhn, Fiona Laudamus, Klaus von Krosigk und Wolfgang Gottschalk, Berlin 2011, S. 31 Nr. 12.