Ротшильди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб баронів Ротшильд (Прусія)
Родовий будинок Ротшильдів на єврейській вулиці в Франкфурті

Ро́тшильди (нім. Rothschild) — міжнародна династія підприємців, фінансово-промислова група. Засновником династії є Маєр Амшель Ротшильд, що заснував банк в Франкфурт-на-Майні. Бізнес продовжили п'ять його синів, а потім — онуки.

Члени клану Ротшильдів досі грають важливу роль в європейському бізнесі. Доходи групи в 2003 році становили 828 мільйонів доларів. Главою лондонської гілки Ротшильдів нині є барон Натаніель Чарльз Джейкоб Ротшильд — прапраправнук Натана Маєра Ротшильда. Його єдинокровна сестра Ема — економіст.

Англійська гілка династії володіє гірничодобувними монополіями в Південній Африці, найбільшими компаніями нафтової промисловості та кольорової металургії. Одним із наймогутніших банків світу є банк «Натан Маєр Ротшильд і сини» із штаб-квартирою в Лондоні. Фінансове ядро французької гілки — холдингова компанія «Сосьєте денвестисман дю Нор» і банк «Ротшильд і К». Крім цього, у сімейства є ще сотні фірм і трестів середньої руки.

У XIX столітті говорили: «У світі лише шість великих імперій: Велика Британія, Росія, Франція, Австро-Угорщина, Пруссія і Ротшильди». Сьогодні залишилася лише остання з них. Ротшильди, на відміну від Білла Гейтса та Воррена Баффета, заробляють мільярди не поспішаючи, причому формула їх успіху за століття практично не змінилася.

Початок всім багатствам[ред.ред. код]

Все розпочиналося із звичайнісінького єврейського хлопчика із Франкфурта. Амшель Майєр походив з родини дрібних крамарів, які мешкали в єврейському гетто на околиці Франкфурта. За кольором вивіски на будинку їх називали Ротшильдами (з німецької це слово можна перекласти як «червона дощечка» або «червоний дах»).

Після смерті батька Майер кинув школу і розпочав шукати роботу. Роботи хорошої знайти не зміг. Тому, родоначальник найбагатшої династії знайшов собі справу — на смітнику! На звалищі він знаходив монети, які вийшла із обігу, потерті бляшки та медалі. Перед тим як продати їх колекціонерам, надавав їм потрібного (товарного) вигляду. Через кілька місяців він набуває популярності в любителів старовини. Накопичивши певну суму грошей, в 1750 році, Майєр орендує невелике приміщення в дешевому шиночку «Під зеленим абажуром» та відкриває антикварну крамницю.

Тодішня Німеччина кінця XVIII століття, являла собою безліч дрібних держав, котрі створювали (чеканили) власні монети. Саме в антикварній крамниці Майєр відкриває свій перший банк, площею лишень, чотири квадратних метри. До нього приходять за обміном монет купці із різних німецьких князівств. На виторг від обміну валюти Майєр поступово скуповує крамниці міняйл, які потрапили в скрутне становище. Цим він розширював свій антикварний бізнес. Ім'я Ротшильад стає шанованим серед жителів міста. Сам він встигає зібрати кілька рідкісних колекцій старовини. Багато подорожує по німецьких князівствах, збуває свої колекції аристократам.

Кілька монет Майер продав володарю Франкфурта — гессенському князю Вільгельму IX. Володар був людиною дуже заможною (його батько, був, зокрема, відомий тим, що постачав британцям вояків під час війни з північноамериканськими колоніями), але князівський титул не завжди дозволяв йому вести фінансові справи особисто. Для делікатних доручень Вільгельму була потрібна довірена особа, і врешті він зупинився на Майєрі, який виявився справді талановитим організатором і фінансистом.

Ротшильд вміло використовував можливості, які відкрилися з початком індустріальної революції в Британії. Перепродуючи англійські товари, він уникав необхідності перевозити великі суми грошей, а князь при цьому отримував додатковий прибуток. Коли Гессен був захоплений військами Наполеона I, його володар змушений був рятуватися втечею, Ротшильд не лише зберіг його капітали, але й забезпечив князю безтурботне життя у вигнанні.

Водночас Майєр розпочав створення власної фінансової імперії. Допомагали йому сини. За родинні справи в Британії відповідав Натан, у Франції оселився Яків, у Відні — Соломон, у Неаполі — Калман. Старший син Амшель разом із батьком і надалі жив у Франкфурті. Компанії, засновані синами, за паперами були незалежними одна від одної, але насправді їхні кошти були спільними. Узгоджувати дії власників дозволяла єдина система зв'язку і кур'єрська служба. На відміну від конкурентів, Ротшильди могли позичати величезні суми, до того ж під помірні відсотки.

Наполеон I з підозрою ставився до банкірів і лихварів, особливо якщо вони не були французами. Однак усі спроби викрити маніпуляції Ротшильдів та знищити їхню фінансову імперію не мали успіху. Лише підштовхнули Майєра до боротьби з самим французьким імператором. Ротшильд взявся за налагодження контрабандної торгівлі, що руйнувала Континентальну блокаду. А його синам Натану і Якову навіть вдалося переправити золото для іспанської армії Веллінгтона, до того ж найнеймовірнішим способом — через територію Франції.

Зиск, отриманий від оборудки, дозволив Ротшильдам повернути гессенському князю усі його гроші з чималими відсотками. Коли Майєр помер, його статки вдвічі перевищували капітал Французького банку — це була зброя, захиститися від якої Наполеону I було вже нічим[1].

Представники династії[ред.ред. код]

Генеалогічне дерево сімейства Ротшильдів.

Герб Ротшильдів[ред.ред. код]

На гербі Ротшильдів зображені п'ять стріл, що символізують п'ятьох синів Майера Ротшильда по аналогії з текстом 126 псалма: " Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді ". Нижче на гербі написано сімейний девіз на латині: Concordia, Integritas, Industria (Згода, Чесність, Працьовитість).

Посилання[ред.ред. код]


  • Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.75-76