Лагоріо Олександр Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:56, 8 листопада 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лагоріо Олександр Євгенович
Народився15 (27) серпня 1852
Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер1 серпня 1922(1922-08-01) (69 років) або 25 березня 1944(1944-03-25) (91 рік)
Берлін, Німеччина або Мюнхен, Баварія
Країна Російська імперія
Діяльністьмінералог, викладач університету, декан
Галузьпетрографія, кристалографія[1], мінералогія[1] і петрологія[1]
Alma materДерптський імператорський університетd
Знання мовросійська[1] і німецька[1]
ЗакладІмператорський Варшавський університет і Дерптський імператорський університетd
ЧленствоПетербурзька академія наук

Олекса́ндр Євге́нович Лаго́ріо (нім. Alexander Evgenievic Karl Leo von Lagorio; 1852—1944) — вчений-петрограф, кристалограф і мінералог, дійсний статський радник (1900), таємний радник (1907).[2]

Життєпис

Народився 27 серпня 1852 року в Феодосії в родині Євгена Феліксовича Лагоріо[3], сина неаполітанського віце-консула Феліче (Фелікса) Лагоріо.

Початкову освіту він здобув удома, після чого навчався в Кишинівській класичній гімназії з 1866 по 1870 рік.[4]

1870 року він продовжив навчання в Дерптському університеті (Естонія) — спочатку вивчав зоологію, але згодом зацікавився геологією. 1875 року закінчив університет, здобувши ступінь бакалавра мінералогії.

Там же він ропочав свою наукову і педагогічну дільяність. В якості асистента кафедри геології читав лекції з мінералогії у Дерптському ветеринарному інституті.

Він здобув ступінь магістра в 1877 році, після завершення дослідницької поїздки на Кавказ і в Крим та презентації дисертації «Про андезити Кавказу», а в травні 1880 року він здобув ступінь доктора наук, захистивши дисертацію на тему «Порівняльно-петрографічні дослідження кримських масивних порід». В тому ж році він був призначений доцентом Імператорського Варшавського університету, в якому пропрацював 18 років.

Від 1881 року був секретарем, а 1894—1901 років — деканом факультету фізико-математичних наук цього вишу.

1885 року став ординарним професором кафедри мінералогії.

1896 року був обраний членом-корреспондентом Петербурзької академії наук[5], а 1897 року став членом Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи.

1897 — член оргкомітету Варшавського політехнічного інституту, а з квітня 1898 — перший директор цього вишу, в якому також був деканом гірничого відділення.[6].

1904—1917 — керуючий учбовим відділом, член ради з навчальних справ і голова Вченого Комітету Міністерства торгівлі і промисловості Росії[7][8].

1917 року з родиною переїхав до Фінляндії, а у жовтні 1920 року — до Берліна, де став помічником Вільгельма Оствальда, лауреата Нобелівської премії з хімії 1909 року. Працював у галузі хімічної геології та кольорознавства у Дрездені та Берліні.

В деяких джерелах зазначалось, що він помер 1922 року в Берліні, проте професору Еріку Амбургеру вдалось дізнатись точну дату смерті Лагоріо — він помер в Мюнхені 25 березня 1944 року. Його листи до Вільгельма Оствальда також доводять, що Лагоріо був ще живий у 1930-х роках.[9]

Наукові праці

  • 1876 — «Mikroskopische Analyse ostbaltischer Gebirgsarten»
  • 1880 — «Vergleichend petrographische Untersuchungen über die massigen Gesteine der Krym»
  • 1887 — «Über die Natur der Glasbasis, sowie der Krystallisationsvorgänge im eruptiven Magma»
  • 1878 — «Die Andesite des Caucasus»
  • 1897 — «О причинах разнообразия изверженных пород»

Родина

Батько, Лагоріо Євген Феліксович[3] (1820—1854) — намісник в Криму,[10] колезький реєстратор Сімферопільського окружного управління.[11] Мати Аделаїда (1829—1887), уроджена Бернардацці, швейцарсько-італійського походження.[12]

Дядько, Лагоріо Лев Феліксович (1826—1905) — видатний художник-мариніст. Дід, Фелікс Лагоріо (1781—1857) — віце-консул Королівства Обох Сицилій у Феодосії.

Дружина Жюлі-Луїза (уроджена фон Фалтін; 1860—1836). Донька Аделаїда Лагоріо (1886—1976) — художниця-мініатюристка[13] Донька Марія Ісцеленнова (1893—1979) — живописець, графік.[10] Син Олександр фон Лагоріо (1890—1965) — німецький кінооператор.

Троюрідний брат, Лагоріо Євген Олександрович (1843—1896) був директором Київського реального училища в 1895—1889 роках.

Примітки

  1. а б в г д Czech National Authority Database
  2. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь / Сергей Волков. — С. 1372-1373
  3. а б Отечественные члены-корреспонденты Российской академии наук XVIII-начала XXI века: геология и горные науки / Ю. Соловьев, Г. Хомизури, З. Бессуднова. — М.: Наука, 2007. — С. 82
  4. Lagorio, Aleksander Karl Leo, itaalia päritolu mineraloog ja petrograaf(ест.)
  5. Историческая справка. Лагорио Александр Евгеньевич (Александр Карл Лео). Российская Академия наук. Процитовано 30 листопада 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Нижегородский государственный технический университет им. Р.Е. Алексеева. Процитовано 30 листопада 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. Лагорио Александр Евгеньевич. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.
  8. Великие люди России - Лагорио Александр Евгеньевич. "Наши Корни". Процитовано 30 листопада 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. Bayern und Osteuropa: aus der Geschichte der Beziehungen Bayerns / Hermann Beyer-Thoma. — Otto Harrassowitz Verlag, 2000. — P. 274(нім.)
  10. а б ЛАГОРИО (Исцеленнова) Мария Александровна zdes.gallery
  11. Новороссийский календарь на 1841-й год / Павел Морозов. — С. 230
  12. Пятигорск: РИМСКО-КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ (КОСТЕЛ)
  13. О. Л. Лейкинд; К. В. Махров, Д. Я. Северюхин (11 квітня 2011). Лагорио Аделаида Александровна. Искусство и архитектура русского зарубежья. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.

Посилання