Хора (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 18 листопада 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хора.

Хо́ра (дав.-гр. χώρα) — поняття філософії Платона, уявне місце між ейдосом і матерією, в якому умоглядне переходить в чуттєво сприймане, стаючи подобою ейдосу.

Хора в античній філософії

Буквальне значення слова «хора» — простір між двома місцями або межами; регіон, ділянка землі; орана земля. У Платона хора згадується в діалозі «Тімей». В розмові з Сократом і Критієм Тімей говорить про те, що стародавні Афіни були подобою космосу. Він роздумує, що між ейдосом і матерією необхідно ввести третій вид буття, щоб з його допомогою пояснити як ейдос реалізується в конкретних речах. Інакше всі речі мали би бути точними копіями ейдосу, чого не буває[1]. Хора деформує ейдос, надаючи кожній речі унікальності, вона — пасивна протоматерія, в якій ейдос лише «відтискається» з неминучими огріхами. Ця недосконалість зумовлює різноманітні «дрижання» матерії, такі як тремтіння вогню чи хвилювання води. Поява речей стає можливою завдяки дії ейдосу на хору. Сама по собі хора не є чимось конкретним, у Платона її описано як подобу «лона», «годувальниці», проте хора не має самостійного буття. Породжуючи речі, вона стає подібна до них, але завжди є дечим іншим. Будь-яка річ є зображенням, вказуючи не на саму себе, а на дещо інше — на ейдос, що тотожний собі самому і тому має істинне буття. Хора ж недоступна для сприйняття — ні чуттєвого, ні умоглядного, — про неї можливо дізнатись тільки за проявами[2][3].

Хора в постмодерній філософії

Юлія Кристева розуміла під хорою «перед-мову», намір повідомлення, котрий ще не виражений, не має логічних і лінгвістичних форм, у якому ще не розрізнено означуване і знаки, але який вже відрізняється від мовчання. Хора в Крістьєвої — рівень діяльності лібідо, на якому несвідоме переходить у свідоме, семіотична енергія, що провокує комунікацію[4].

У Жака Дерріди хора — це «абсолютно інше», відсутність сенсу, де потенційно можливо все, але сама вона не є нічим із цього. Хору можливо описати через метафори за тим, що вона в собі містить, проте не дати їй визначення, адже хора цілком відмінна від усього відомого людині. Вказівка на хору виникає в момент, коли хора зникає, тож хора непізнавана, тільки за її впливом можна дізнатися про її існування. Саме слово «хора» — це назва без означуваного, «порожній» знак[5][3].

Примітки

  1. ↑ Платон. Тімей 48а-52а
  2. ↑ Grondin, Jean (31 січня 2012). Introduction to Metaphysics: From Parmenides to Levinas (англ.). Columbia University Press. с. 51. ISBN 9780231527231.
  3. ↑ а б Souders, Michael (22 травня 2013). Khôra, invention, deconstruction and the space of complete surprise. OSSA Conference Archive. Процитовано 11 липня 2019.
  4. ↑ Margaroni, Maria (2005). "The Lost Foundation": Kristeva's Semiotic Chora and Its Ambiguous Legacy. Hypatia: A Journal of Feminist Philosophy. Т. 20. Wiley-Blackwell. с. 78—98.
  5. ↑ Дьяков А. В (2008). Хорология Деррида. Заметки на полях. ХОРА. Т. 4. Санкт-Петербург. с. 81—90.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хора_(філософія)&oldid=33836776