Фісун Михайло Андрійович
| Фісун Михайло Андрійович | |
|---|---|
| Народився | 11 липня 1909 Полтава |
| Помер | 21 червня 1994 (84 роки) |
| Національність | українець |
| Діяльність | диригент, педагог, фольклорист |
| Відомий завдяки | засновник музею «Музична Полтавщина» |
| Alma mater | Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка |
| Нагороди |  |
Миха́йло Андрі́йович Фісу́н (11 липня 1909, Полтава — 21 червня 1994) — український диригент, педагог, композитор, музикознавець, фольклорист, засновник музею «Музична Полтавщина».
Життєпис
Навчався в Полтавській початковій школі імені Панаса Мирного,[1], де учителем співів у нього був відомий бандурист В. А. Кабачок. Згодом навчався в Полтавській середній школі № 6 ім. І. Франка.[2]
1927—1931 — навчання у Державному музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка в Києві (диригентсько-хоровий факультет), де його вчителями були О. Г. Климов, В. П. Смекалін, Л. М. Ревуцький, С. Ф. Тележинський, М. О. Грінченко, В. І. Мерзляков, І. Ф. Белза, Ю. О. Гиренко, М. Шевчук.
1932—1941 — завуч Полтавського музичного училища.
1941—1944 — офіцер 25-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону та 1083-го зенітно-артилерійського полку Південно-Західного та Сталінградського фронтів.
У 1944 році був призначений художнім керівником фронтового ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту.
1946—1950 — директор Полтавського музичного училища.
1954—1958 — художній керівник Полтавської філармонії.
1958—1966 — викладач кафедри музики і співу Полтавського педагогічного інституту, викладач Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.
Як фольклорист записав понад 700 народних пісень. Два збірники передано у фонди Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.
Його фольклорні записи друкувалися у журналі «Народна творчість та етнографія» (1938, № 4), у збірниках «З альбомів збирачів народних пісень» (1963), «Українські народні пісні» (1955) та ін.
Після виходу на пенсію на громадських засадах завідував створеним ним у Полтаві музеєм «Музична Полтавщина».[3]
Визнання
- Почесна Грамота Верховної Ради України
- Заслужений працівник культури України (1990)[4]
Примітки
- ↑ Музика. — К.: Музична Україна, 1996. — С. 205
- ↑ Гринь Юлія Миколаївна. Педагогічні погляди та освітня діяльність Володимира Щепотьєва (1880—1937 рр.) — С. 336-337 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 січня 2018. Процитовано 14 січня 2018.
- ↑ Я — Репортер. Три години 30 полтавців пізнавали «Музичну Полтавщину»
- ↑ Заслужені працівники культури України // Полтавське музичне училище імені М. В. Лисенка
Джерела
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 . — ISBN 5-88500-042-5.
- Музично-критична діяльність М. А. Фісуна / Литвиненко А. І. // Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць. — Полтава: Видання ПДПІ ім. В. Г. Короленка, 1998. — С. 109—113
- Алла Литвиненко. Музична культура Полтавщини ХІХ — початку ХХ століття. — С. 43—44
- Народна творчість та етнографія. — Вид-во НАН України, 2004
- Народились 11 липня
- Народились 1909
- Померли 21 червня
- Померли 1994
- Заслужені працівники культури України
- Уродженці Полтави
- Українські музичні педагоги
- Українські фольклористи
- Випускники Державного музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка
- Викладачі Полтавського педуніверситету
- Викладачі Полтавського музичного училища