Григорян Анатолій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:50, 8 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Якович Григорян
вірм. Անատոլի Գրիգորյան
Народження 4 червня 1941(1941-06-04)
Гюмрі, Вірменська РСР
Смерть 17 березня 2017(2017-03-17) (75 років)
  Єреван, Вірменія
Країна СРСР СРСР
Вірменія Вірменія
Навчання Єреванський художньо-театральний інститут
Діяльність художник
Член СХ СРСР
Звання Заслужений художник Вірменської РСР (1983)
Роботи в колекції Національна галерея Вірменії
Нагороди

Анатолій Якович Григорян (4 червня 1941, Гюмрі — 17 березня 2017, Єреван[1]) — вірменський художник. Заслужений художник Вірменської РСР (1983).

Біографія

Народився у 1941 році в Ленінакані (нині Гюмрі), Вірменія. Закінчив Єреванське художнє училище ім. Ф. Терлемезяна (1956–1961), потім факультет живопису Єреванського художньо-театрального інституту (1962–1967). У 1967–1976 роках працював художником-постановником на студії Вірменського телебачення.

У 1970 році вступив до Спілки художників СРСР. У 1977 році був обраний секретарем правління Спілки художників Вірменії, обіймав цю посаду до 1987 року. У 1978–1987 роках — член правління Спілки художників СРСР[2].

З 1965 року бере участь у виставках у Вірменії та за її межами. Твори художника експонувалися в Австрії, Індії, США, Фінляндії, Франції, ФРН, Болгарії, Угорщині, Польщі, Росії, Чехословаччині та інших країнах. Роботи зберігаються, зокрема, в Державній картинній галереї Вірменії, Музеї сучасного мистецтва Єревана, Кіроваканській картинній галереї, у фондах Міністерства культури і Спілки художників Вірменії, у Державній Третьяковській галереї (Москва), а також у численних приватних колекціях[3].

Література

  • Анатолий Григорян. Живопись. Альбом / Сост.: А. Сосян — Советский художник, 1987. — 48 с. (рос.)

Примітки

  1. [1]
  2. Григорян Анатолий Яковлевич // Кино-Театр.ру (рос.)
  3. Магдалина Затикян. От полотен Анатолия Григоряна исходит радость [Архівовано 14 липня 2011 у Wayback Machine.] // Голос Армении, 4 ноября 2010 (рос.)

Посилання