Національна галерея Вірменії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°10′43″ пн. ш. 44°30′51″ сх. д. / 40.178750° пн. ш. 44.51417° сх. д. / 40.178750; 44.51417

Національна галерея Вірменії
Засновано 1921
Розташування вул. Арамі, 1, м. Єреван, 375010
Сайт http://www.gallery.am/

Національна галерея Вірменії (вірм. Հայաստանի Ազգային Պատկերասրահ) — головний музей образотворчих мистецтв Вірменії. Галерея була заснована в 1921 р. і є частиною Музейного комплексу на площі Республіки в місті Єревані. Картинна галерея займає верхні поверхи комплексу з третього по восьмий, а нижні два поверхи будівлі займає Національний історичний музей Вірменії.

М. Сарьян. Картина «Старий Єреван» на поштовій марці 1980 р.

Становлення і зміцнення державності Вірменії в 1920-ті роки відбилося в заснуванні багатьох інститутів, що вже мали місце в інших державах. В Єревані заснували Державний університет, Публічну бібліотеку, художне училище, Комітет по охороні пам'яток культури тощо. Значущість нації з великою і стародавньою культурою якраз і підкреслили створення Комітету по охороні пам'яток культури, Вірменського драматичного театра і Державної картинної галереї. Відомий художник Мартирос Сар'ян працював над створенням Гербу нової держави і зробив ескіз театральної завіси для Вірменського драматичного театру.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Державна картинна галерея Вірменії є одним з найбільших музеїв на території СНД, а за колекцією вірменського образотворчого мистецтва — найбільшою у світі. У музеї представлена найповніша колекція картин Айвазовського. У фондах Картинної галереї Вірменії зберігається понад 20 тис. творів мистецтва, фонд західноєвропейського відділу має в своєму розпорядженні понад 350 полотен і малюнків. Тут також зберігаються полотна таких відомих західноєвропейських майстрів, як Шагал, Рубенс, Курбе, Кандинський та ін; знаменитих російських художників — Рєпіна, Брюллова, Сурикова, Петрова-Водкіна, Серова Валентина та ін, а також західно-вірменських живописців — Гарзу, Фетваджяна, Оракяна і багатьох інших.

Історія формування колекції[ред.ред. код]

Ечміадзін. Церква Св. Ріпсіме.

Колекція галереї мала декілька джерел для поповнення своїх фондів. Вірменам було дозволено забрати значущі твори мистецтва з вірменських церков, розкиданих по багатьох містах колишньої Російської імперії. Так у Єреван вивезли релігійну композицію Ван Дейка «Зняття Христа з хреста» з вірменської церкви міста Астрахань.

Цінна колекція творів вірменських і російських майстрів пензля отримана з Будинку культури Вірменії в Москві (заснованого ще у 1918 р. в приміщенні колишнього Лазаревського інституту східних мов). Лазареви — багата вірменська родина, що заснувала інститут ще у 18 столітті і мала збірку творів вірменських і російських майстрів).

Частку творів віддали з фондосховищ вже ДержавногоЕрмітажа, Російського музею в Петербурзі, Третьяковської галереї в Москві.

Надзвичайно цінними були твори художників-вірмен і вірмен-колекціонерів, що вимушено жили в різних країнах світу, але дарували твори чи продавали їх в новостворену галерею Еревана. Ця славна традиція існуватиме декілька десятиліть. Так, «Портрет дівчини француженки» Курбе галерея придбала у скульптора Єрванда Кочара, який придбав цей ескіз в Парижі в часи свого навчання там. Художник графік Едгар Шаін (1874–1947) передав галереї 170 своїх офортів.

Галерея отримала також картини 19 століття з музею при Патріахаті Ечміадзін.

Копії фресок[ред.ред. код]

Вірменський меморіал у вигляді хачкара на честь загиблих від геноциду 1915 року.

Вірменію як державу просто роздирали сусідні загарбники впродовж декількох століть. Тому багато витворів мистецтва розсіяно по далеким монастирям, у важко доступних місцинах, розпорошено по всьому світу. Аби дати уяву про видатні пам'ятки мистецтва, в галереї пішли шляхом копіювання визначних зразків — фресок, мініатюр середньовіччя тощо. До надзвичайно складної роботи вдалося залучити Л. А. Дурново, наукового співробітника Російського музею в Петербурзі. Вона разом з помічниками-вірменами зробила багато копій фресок 6 −14 століть в Аручі, Лмбаті, Татеві, Ахпаті, Ахталі, а також копії мініатюр з рукописів та стародавніх вірменських набойкових тканин.

Культура Вірменії-світове надбання[ред.ред. код]

Докладніше: Хачкар
Докладніше: Гарні

Мав місце і зворотний процес. Аби давати уяву про видатні зразки культури Вірменії, уряд новоствореної держави прийняв рішення передати декілька зразків культури супермузею СРСР — Державному Ермітажу. Туди передали для експонування кам'яну капітель з античного зраму в Гарні, дві дерев'яні різблені капітелі 9 століття з Севанського монастиря, рукопис 14 ст. з мініатюрами видатного художника Саркіса Тацика, декілька середньовічних надгробків — хачкарів, дублети-офорти вірмена з Франції — Едгара Шаіна.

Західноєвпорейський відділ галереї[ред.ред. код]

Франческо Гварді. «Венеціанський дворик».
  • Мистецтво Італії в галереї.

Серед оригіналів італійських майстрів галерея має Якопо Тінторетто («Аполлон і Марсій»), Гарофало («Мадонна з немовлям»), Гверчіно (портрет сенатора Барджеллі), Себастьяно Річчі («Поклоніння пастухів»), Помпео Батоні («Алегорія»), майстерня Бассано («Милосердний самаритянин»), коло Сандро Боттічеллі («Різдво Христово») тощо.

Інтернаціональне мистецтво бароко представляє оригінал утрехтського караваджиста Матіаса Стомера.

В італійському відділі галереї слід відзначити «портрет Ніколо Куччі» доби бароко пензля Бернардо Строцці (1581–1644). Художник сам добре оцінював і знайомство з венеціанцем-патріцієм, і свій портрет, бо поставив свій підпис і дату створення портрета, що було рідкістю. Це єдиний портрет Строцці на теренах СНД.

  • Мистецтво Франції.

Головну ланку займають картини 19 століття. А 18 століття представляє твір Фрагонара (1732–1806) "Рінальдо і Арміда". Серед майстрів Франції 19 століття — картини Теодора Руссо, Ежена Будена, Діаза де ла Пенья, Адольфа Монтічеллі, Гюстава Курбе.

  • Поодинакими творами представлені майстри Фландрії 17 століття, Голландії, Німеччини, США тощо.

Художники Російської імперії[ред.ред. код]

Сєров Валентин Олександрович. Портрет М. Н. Акімової.

Художники Вірменії[ред.ред. код]

Головним завданням для галереї було створення репрезентативної, показової колекції творів художників-вірмен, де б вони не мешкали. Тому картини, графіку, скульптуру збирали по всьому світу. Адже в бідному Ерівані не було приватних галерей чи музеїв, які б стали базою, підмурком для новоствореної галереї. Портрети пензля Акопа Овнатаняна (1 половина 19 ст.) придбали в Тбілісі. Знайшли картини засновника історичного живопису Вірменії — Вардгеса Суреньянца (1860–1921), як і картини Гайвазяна (відомішого під російським прізвищем Айвазовський). Скульптури Акопа Гюрджяна галереї передала його удова.

Філіали[ред.ред. код]

Єреван:

Ечміадзин:

Інші населені пункти:

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]