Гірники (Ковельський район)
| село Гірники | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Ратнівський |
| Рада | Гірниківська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA07060310070070009 |
| Основні дані | |
| Населення | 2400 |
| Площа | 3,042 км² |
| Густота населення | 679,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44130 |
| Телефонний код | +380 3366 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°43′51″ пн. ш. 24°28′51″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
153 м |
| Водойми | Радожич |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 18, с. Гірники, Ратнівський р-н, Волинська обл., 44130 |
| Карта | |
  Гірники | |
 Гірники | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гі́рники — село в Україні, у Ратнівському районі Волинської області. Населення становить 2400 осіб. Навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня — дитячий садок» с. Гірники. Кількість учнів — у шкільному підрозділі — 496. Кількість вихованців у дошкільному підрозділі — 105[джерело?]
Початок відліку історії села
Жодних археологічних знахідок на території села ще було виявлено, тому про найдавнішу історію населеного пункту фактично нічого невідомо. Енциклопедичне видання «Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область» повідомляє, що вперше Гірники згадуються у ХV ст., однак автори не посилаються на жодне джерело. Тому питання стосовно першої писемної згадки про село залишається відкритим. Напевне історики зробили припущення, виходячи з того, що багато населених пунктів Ратнівщини фігурують у документах ХV ст.
На думку авторів «Ратнівської землі», Гірники починають свій відлік із кінця ХVІІ ст. Більш вірогідніше, що село утворилось дещо пізніше, а ніж інші населені пункти району. Підтвердженням цього виступає документ від 27 серпня 1739 р. – «Позов Монморансі каноніку Чульському у справі зловживань в управлінні помістям», де йде мова про нову колонію Гірники (Hurniki) поблизу Старого Проходу. Фактично – це одна із перших згадок про село. Натомість прилегле озеро «Радожич» згадується ще під 1500 р. у «Реєстрі прибутків і данин з усіх дібр та з обох Ратненських волостей, зібраних паном Якобом Секлюцьким, їхнім старостою». У документах Ратненського староства від 15 березня 1784 р. вже йде мова про фільварок у Гірниках, який має озеро, придатне для ловлі риби. Дослідник В. П. Шульгач також стверджує, що Гірники, як «Horniki», згадуються під 1790 р., однак не вказує на джерело. Таким чином, село виникло десь на початку ХVІІІ ст. – на два століття пізніше, ніж деякі інші села району.
Село в роки Другої світової війни
28 червня 1941 р., в районі мосту через Турський канал, відбувся бій місцевого значення між загоном червоноармійців, які відступали з м. Брест та німецьким підрозділом. Надвечір цього ж самого дня село було зайняте. Радянські солдати відступили в напрямку лісу с. Конище. В селі розміщувався німецький військовий шпиталь, а також стояла зенітна артилерія. Її вогнем були збиті два радянські літаки, які впали неподалік с. Броди. Одна з ліній німецької оборони простягалася в районі нинішньої вул. Вереснева (урочище Князєво), а інша розміщувалась поблизу оз. Радожич. В період березня — липня 1944 р., коли село опинилося у прифронтовій смузі, місцевих жителів примусово виселяли з власних домівок. Частина біженців перейшла до урочища Вонєче, що знаходилось в лісі поблизу с. Сільця-Гірницькі. Сюди ж переводили худобу, нашвидкоруч будували примітивні землянки. В таких умовах панувала антисанітарія, люди потерпали від хвороб та паразитів, не вистачало продуктів харчування. Перший раз, село було звільнене 20 березня 1944 р. в результаті Поліської наступальної операції. Однак, вже 28 березня один з батальйонів 56-го полку 5-ї єгерської дивізії, наступаючи з Мокран, захоплює міст поблизу села, а з ним і саме село. Остаточно населений пункт був звільнений надвечір 19 липня 1944 р. силами 115-го полку 38-ї гвардійської стрілецької дивізії 70-ї армії в ході Люблінсько-Брестської наступальної операції.[джерело?]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1697 осіб, з яких 819 чоловіків та 878 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2056 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,47 % |
| російська | 0,44 % |
| білоруська | 0,05 % |
| молдовська | 0,05 % |
Галерея
-
Ансамбль Дмитрівської церкви (1833 рік) - вигляд зі сходу -
Ансамбль Дмитрівської церкви (1833 рік) - головний вхід -
Дзвіниця Дмитрівської церкви (дер.) (1833 рік)
Див. також
Примітки
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Джерела
- Зек А. Віхи історії поліського села Гірники з кінця XVIII - до середини ХХ ст. // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський район в історії України та Волині: Наук. зб.: Вип. 64. - Луцьк, 2017. - С. 135 - 140.
Література
- Гі́рники // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.599
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
