Непряма функція корисності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:33, 16 грудня 2021, створена Lxlalexlxl (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У теорії споживання, непряма функція корисності відбиває максимальну корисність споживача залежно від цін і від доходу .

Функція називається непрямою, тому що зазвичай споживачі розглядають і оцінюють набори в залежності від кількості спожитих товарів, а не від їхніх цін. Непряму функцію корисності можна обчислити з функції корисності , розв'язавши задачу максимізації корисності, звідки буде знайдено найбажаніший набір (маршалівський попит), тоді непряма функція корисності дорівнюватиме

Властивості непрямої функції корисності[ред. | ред. код]

  • не зростає за цінами, оскільки збільшення цін не може зробити доступним той набір, який відповідає більшій корисності;
  • не спадає за доходом, оскільки при зростанні доходу, принаймні, можливо споживати колишній набір;
  • однорідна нульового степеня за цінами і доходом; якщо ціни й дохід зростуть пропорційно на одну і ту ж величину (ідеальна інфляція), функція не зміниться;
  • квазіопукла відносно цін і доходу (p, w);
  • неперервна у внутрішніх точках (в силу теореми про максимум);
  • якщо функція v(•) диференційовна в точці , маршалівський попит можна обчислити через тотожність Роя: .

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Фридман А. А. Лекции по курсу микроэкономики продвинутого уровня. — М. : Издательский дом ГУ ВШЭ, 2007. — С. 71. — ISBN 978-5-7598-0335-5.