Прянишников Іполит Петрович
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (жовтень 2019) |
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (жовтень 2019) |
| Прянишников Іполит Петрович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 серпня 1847 |
| Місце народження | Керч, Таврійська губернія, Російська імперія[1] |
| Дата смерті | 11 листопада 1921[1] (74 роки) |
| Місце смерті | Москва, Російська СФРР[1] |
| Поховання | Північний цвинтар |
| Професії | оперний співак |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова і Морський кадетський корпус |
| Відомі учні | Бакланов Георгій Андрійович |
| Співацький голос | баритон |
| Інструменти | вокал[d] |
| Заклад | Маріїнський театр |
| Батько | Q111584281? |
Прянишников Іполит Петрович (14 [26] серпня 1847, Керч, Російська імперія — 11 листопада 1921 року, Москва) — російський оперний співак (баритон), режисер, педагог.
Після закінчення Морського кадетського корпусу служив у флоті (1867—1871).
У 1873—1874 роках навчався в Санкт-Петербурзькій консерваторії у Д. Корсі. Потім удосконалювався в Італії у С. Ронконі, де в 1875—1877 роках співав у різних театрах. Дебютував у 1875 році в Мілані в опері «Марія де Роган», а далі протягом 1876—1877 років співав у Мілані, Болоньї, Пармі, Генуї, Турині, Флоренції.
У 1878 році Прянишников успішно дебютував у Санкт-Петербурзі в опері «Демон» Антона Рубінштейна і був прийнятий на Імператорську сцену: в 1878—1886 роках він був солістом Маріїнського театру.
У 1886 році Прянишникова запросили в Тифліс, спочатку на гастролі, а потім в якості співака і завідувача місцевою казенною оперою. Він також працював тут як режисер: зокрема, під його керівництвом готувала партії починаюча співачка Лідія Звягіна — майбутня солістка Великого театру. У Тифлісі Прянишников залишався до 1889 року, коли місцева опера перейшла в приватні руки.
Був організатором і керівником першого в Росії оперного товариства: в 1889—1892 роках — в Києві, в 1892—1893 роках — в Москві. У 1893 році Прянишников остаточно залишив сцену і присвятив себе педагогічній кар'єрі.
Автор відомої популярно-методичної роботи з вокального мистецтва «Поради тим, хто навчається співу» (вид. 1899).
Література
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.80
Посилання
- Прянишников Іполит Петрович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 487-488
Примітки
- ↑ а б в Прянишников Ипполит Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.