Рукавичка (казка)
«Рукавичка» — українська народна казка про загублену «рукавичку», яку знайшли звірі та вирішили в ній жити. Казка показує привітність між персонажами та вчить ділитись з іншими, та лагодити між собою[1]. Казка належить до найдавнішого виду народного епосу, що зародився ще в докласовому суспільстві, пов'язавши себе із виробничою діяльністю первісної людини[2].
Образи тварин певною мірою стереотипні. Чимало казкових героїв набули алегоричного значення, символізують певну рису поведінки чи діяльності. Так, наприклад, лисиця стала символом хитрості, підступності, вовк — жорстокості, заєць — полохливості, кінь — працьовитості, собака — вірності.
Самохарактеристика, що звучить дуже образно завдяки здвоєним визначенням — епітетам: мишка — шкряботушка, жабка — скрекотушка, «зайчик-побігайчик», «лисичка-сестричка», «кабан-іклан», «ведмідь-набрід» — все це допомагає дітям уявити кожну тварину, зрозуміти її особливості[2].
Див. також
Посилання
- Казка «Рукавичка» (Текст та аудіо). deti.e-papa.com.ua.
- «Рукавичка» — українська народна казка // Дитячий портал "Дерево Казок"
- Казка «Рукавичка» (Наталя Забіла) (укр.)
Примітки
- ↑ Мацко, Ірина. Що несе у собі українська народна казка, або чого вчить народний фольклор?. mala.storinka.org. Тернопіль.
- ↑ а б Козловська, Л. М. (2012). Казки про тварин. Теорія літератури. Донецьк. с. 38. Архів оригіналу (DOCX) за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|сторінки=та|сторінка=(довідка); Проігноровано|вебсайт=(довідка)
