Біопластик
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Біопла́стик — це пластик, отриманий із відновлювальних біомас, таких як рослинні жири й олії, кукурудзяний крохмаль, або мікробіоти.[1] Біопластик може вироблятися із побічних продуктів сільського господарства, а також із використаних пляшок і інших упаковок із використанням мікроорганізмів. Звичайні пластики, такі як пластики із горючих корисних копалин (що також називаються полімерами основаними на нафті), отримуються із нафти або природного газу. Виробництво такого пластику потребує більше горючих речовин і продукує більше парникового газу, ніж при виробництві біополімерів (біопластику). Деякі, але не всі, біопластики зроблені такими, що розкладаються. Біорозкладані біопластики можуть руйнуватися як в анаеробних, так і в аеробних середовищах, в залежності від того, як вони вироблялися. Біопластик може складатися з крохмалю, целюлози, біополімерів та ряду інших матеріалів.
Історія
1862 — на Великій лондонській виставці Олександр Паркс демонструє Parkenisine, перший пластик. Parkenisine виробляється з нітроцелюлози.
1897 — створення галаліту — це молочний біопласт, створений німецькими хіміками в 1897 році. Галаліт в основному зустрічається в ґудзиках.
1907 — Лео Бакеланд винайшов бакеліт, який за свою непровідність і термостійкість одержав Національну історичну хімічну пам'ятку. Він використовується в корпусах радіо і телефонів, кухонному посуді, вогнепальній зброї та багатьох інших виробах.
1912 — Бранденбергер винаходить целофан з дерева, бавовни або конопляної целюлози.
1920 — Уоллес Каротерс знаходить полілактичну кислоту (PLA). PLA неймовірно дорога у виробництві і не вироблялась в масовому порядку до 1989 року.
1926 — Моріс Лемуан винаходить полігідроксібутірат (PHB), який є першим біопластиком, виготовленим з бактерій.
1930 — перший біопластиковий автомобіль був зроблений з соєвих бобів Генрі Фордом.
1940 — 1945 — під час Другої світової війни спостерігається зростання виробництва пластика, так як він використовується в багатьох матеріалах військового часу. Завдяки державному фінансуванню і нагляду, виробництво пластмас (в цілому, а не тільки біопластмаси) в США потроїлося за 1940 — 1945 роки.
1950 — виведений аміломаіз і розпочато дослідження комерційного застосування біопластика. Спостерігається спад у розвитку біопластика, пов'язаний з низькими цінами на нафту, однак розробка синтетичних пластмас триває.
1970 — екологічний рух прискорив розвиток біопластика.
1983 — створено перше підприємство з виробництва біопластика — Marlborough Biopolymers, яке використовує біопластик на основі бактерій — біопал.
1989 — подальший розвиток PLA здійснюється доктором Патріком Р. Грубером, коли він дізнається, як створити PLA з кукурудзи. Створюється провідна компанія з виробництва біопластику Novamount.
1992 — у журналі Science повідомляється, що PHB може вироблятися рослиною Arabidopsis thaliana.
2001 — Нік Такер використовує слонову траву в якості біопластмасової основи для виготовлення пластикових деталей автомобілів.
2007 — компанія Metabolix тестує на ринку свій перший 100% біорозкладаний пластик під назвою Mirel, виготовлений з ферментації кукурудзяного цукру і генно-інженерних бактерій.
2012 — біопластик вироблено з морських водоростей, які довели свою екологічність, на основі досліджень, опублікованих в журналі фармацевтичних досліджень.
2014 — встановлено, що біопластмаса може бути виготовлена з суміші рослинних відходів.
2016 — експеримент показав, що бампер автомобіля, який проходить регуляцію, може бути виготовлений з біопластичних біоматеріалів на основі нано-целюлози з використанням бананової шкірки.
2019 — п'ять різних типів хітинових наноматеріалів були витягнуті і синтезовані Корейським науково-дослідним інститутом хімічних технологій для перевірки антибактеріального ефекту.
Примітки
- ↑ Hong Chua1, Peter H. F. Yu, and Chee K. Ma (March 1999). Accumulation of biopolymers in activated sludge biomass. Applied Biochemistry and Biotechnology. Humana Press Inc. 78: 389—399. doi:10.1385/ABAB:78:1-3:389. ISSN 0273-2289. Процитовано 24 листопада 2009.[недоступне посилання з грудня 2021]