Біополімери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біополімери
Зображення
CMNS: Біополімери у Вікісховищі
подвійна спіраль ДНК

Біополіме́ри — загальна назва макромолекулярних сполук, що існують у живій природі;[1] полімери біологічного походження. Біополімери - це високомолекулярні органічні сполуки, що складаються з великої кількості однакових чи різних за хімічною будовою мономерів й утворюються в клітинах. Прикладами біополімерів є полімери цукрів (полісахариди): целюлоза, крохмаль, інулін, декстрин, ксилан і ін.; білки та пептиди, ДНК та РНК. Більшість біополімерів є кополімерами, тобто складаються із мономерних ланок різного типу. Біополімери мають надзвичайне біологічне значення, вони становлять основу структури і життєдіяльності живих організмів нашої планети. Крім того, уся історія цивілізації людини пов’язана з використанням біополімерів: їжа, виготовлення одягу і різноманітних предметів ужитку, будування й опалення житла.

Основні функції біополімер: будівельна, енергетична, регуляторна, захисна, інформаційна і запаслива. 25% макромолекул припадає від маси клітини. Основна властивість мономерів: вони утворюють певну структуру (конформацію), яка й визначає їхні властивості і функції. Біополімери мають велику масу - близько від 10000 до 1млн а.о.м

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]