Філіппов Зиновій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зиновій Іванович Філіппов
рос. Филиппов Зиновий Иванович
Народження 23 вересня 1923(1923-09-23)
Річиця
Смерть 23 лютого 2012(2012-02-23) (88 років)
Країна Україна Україна
Жанр натюрморт, пейзаж, портрет
Навчання Академія мистецтв Латвійської РСР
Діяльність художник
Вчитель Лео Свемп
Член Національна спілка художників України
Звання
Заслужений художник України
Заслужений художник України

Заслужений художник Автономної Республіки Крим
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Зиновій Іванович Філіппов (23 вересня 1923, Річиця — 23 лютого 2012) — український кримський художник, Заслужений художник України і Криму2004 року), член Спілки художників СРСР1960 року) і Національної спілки художників України1993 року)[1].

Біографія

Народився 23 вересня 1923 року в селі Річиці (нині Орловської області Росії). Дитинство пройшло в Балаклаві, а пізніше — в Москві.

Брав участь в боях німецько-радянської війни на посаді командира кулеметної роти. Був контужений і важко обморожений, проте залишився живим. За свої бойові заслуги нагороджений медалями «За оборону Москви» (1946), «За перемогу над Німеччиною» (1945), та орденом Вітчизняної війни II ступеня (1985)[1].

У 1946 році поступив до Московського художнього училища, де навчався у К. Г. Дорохова, потім в Ризькому училищі прикладного мистецтва. У 19471953 роках навчався в Академії мистецтв Латвійської РСР у Ризі у К. Убана, Л. Свемпса, керівник диплому — У. Скулме[1].

Могила Зиновія Філіппова

З 1956 року жив і працював у Севастополі, Севастопольських художньо-виробничих майстернях. Помер 23 лютого 2012 року. Похований у Севастополі на правій стороні Міського кладовища «Кальфи».

Творчість

Картини художника присвячені історії Севастополя, долям ветеранів війни, а також сучасникам[2]. Особливе місце в творчості художника займали образи Олександра Гріна[1].

Художник створив біля двох тисяч полотен[2]. Серед праць: «Проводи» (1963), «О. Грін» (1968), «Крим наш» (1977), «Зурбаган» (1996), «Квіти з коником» (2000) та інші[3].

Твори знаходяться у Національному музеї Праги, музеях України, Криму (зокрема у фондах Національного музею героїчної оборони і звільнення Севастополя і Севастопольського художнього музею) та у приватних зібраннях багатьох країн Європи[2].

Примітки