Деканозов Володимир Георгійович

Володимир Георгійович Деканозов
Деканозішвілі
Народився	1 червня 1898(1898-06-01) Баку, Російська імперія
Помер	23 грудня 1953(1953-12-23) (55 років) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	політик, дипломат
Відомий завдяки	Дипломат
Alma mater	Бакинський університет
Знання мов	російська
Учасник	Друга світова війна
Членство	ЦК КПРС
Посада	посол
Військове звання	комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія	КПРС
Батько	Georgy Dekanozishvilid
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Деканозов Володимир Георгійович (червень 1898, Баку — 23 грудня 1953(1953-12-23), Москва) (Деканозішвілі) — радянський державний і політичний діяч, дипломат, співробітник спецслужб, один з активних організаторів сталінських репресій, комісар державної безпеки 3-го рангу. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках. Член ЦК КПРС у 1941—1952 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 2-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Народився в сім'ї Георгія Деканозішвілі, службовця нафтової компанії. Навчався на медичних факультетах Саратовського і Бакинського університетів. З 1918 у Червоній Армії.

• 03.18-09.18 — марксистський гурток; рядовий при гарматі 6 легкої гірської батареї Кавказької Червоної Армії;
• 09.18-05.19 — контролер 5 ділянки Бакинського акцизного нафтового упр.;
• 1918 — працював у підпіллі, Баку;
• 06.19-10.19 — нач. медзагону мусаватистського МОЗ, Баку;
• 10.19-12.19 — мол. контролер 2 ділянки Бакинського нафтового акціонерного упр.;
• 01.20-04.20 — практикант експедиційного загону МОЗ з надання допомоги в Гянджі.

В органах

У 1921–1931 рр. працював в Надзвичайній комісії в Азербайджані та Грузії. Потім, з посиленням впливу радянських спецслужб у всіх сферах життя, був призначений в ЦК КП(б) Грузії: секретар з транспорту і постачання, завідувач відділом радянської торгівлі, з 1936 нарком харчової промисловості Грузії, з 1937 — голова Держплану Грузії.

У грудні 1938, з призначенням Лаврентія Берії наркомом внутрішніх справ СРСР, викликаний до Москви і призначений заступником начальника Головного управління державної безпеки НКВС; був одним з головних організаторів чисток армії та органів внутрішніх справ на початку 1939. На XVIII з'їзді ВКП(б) в березні 1939 року обраний кандидатом в члени ЦК ВКП(б). У травні 1939 року в складі спеціальної комісії ЦК партії з перевірки Наркомата закордонних справ.

Дипломатична робота

З 3 травня 1939 заступник наркома закордонних справ СРСР. Влітку 1940 перебував у Литві, координував діяльність спецслужб задля окупації незалежної Литви. 24 листопада 1940 призначений послом у нацистській Німеччині (зі збереженням посади заступника наркома закордонних справ) і був ним до оголошення міжсоюзницької війни (22 червня 1941 року), після чого був інтернований і обміняний на німецького посла СРСР Вернера фон дер Шуленбурга на кордоні СРСР і Туреччини. Член ЦК ВКП(б) з 1941 по 1952 рр.

Очолював комісію з першого прийому до МДІМВ. У березні 1947 виведений з номенклатури Міністерства закордонних справ СРСР. Деканозов був переведений заступником начальника в Головне управління радянського майна за кордоном, ним керував інший ставленик Берії, колишній міністр держбезпеки Всеволод Миколайович Меркулов.

У 1949 знятий з цієї посади. У 1952 зайняв незначну посаду члена колегії Комітету з радіомовлення. У квітні 1953, в період посилення влади Берії після смерті Сталіна, був призначений міністром внутрішніх справ Грузинської РСР. 30 червня, після арешту Берії, знятий з посади і заарештований як «член банди Берії».

Разом з Берією та іншими співробітниками органів ГБ засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР і 23 грудня 1953 засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. У той же день розстріляний.

Посилання

• Деканозов на сайті «Хронос»(рос.)
• Деканозов на сайті «Меморіал»(рос.)
• Деканозов на сайті «protivpytok.org»(рос.)
• Довідник з історії КПРС(рос.)