Сєдін Іван Корнійович

Сєдін Іван Корнійович
Народився	25 травня 1906(1906-05-25) Кужорська, Майкопський район, Адигейська автономна область, Північно-Кавказький край, РСФРР
Помер	3 січня 1972(1972-01-03) (65 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Корнійович Сєдін (25 травня 1906(19060525), станиця Кужорська Майкопського відділу Кубанської області, тепер Майкопського району, Республіка Адигея, Російська Федерація — 3 січня 1972, місто Москва, РРФСР) — радянський діяч, нарком нафтової і текстильної промисловості СРСР, 1-й секретар Тамбовського та Івановського обкомів ВКП(б). Депутат Верховної Ради РРФСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Член ЦК ВКП(б) (1939—1952). Герой Соціалістичної Праці (24.01.1944). Кандидат технічних наук (1961).

Біографія

Народився в родині козака-бідняка. Батько, Корній Гурович, з початком Першої світової війни в 1914 році був призваний до російської імператорської армії, воював на Кавказі проти турецьких військ і загинув у 1916 році.

У 1917 році закінчив чотири класи двокласного училища в станиці Кужорській. Залишившись з матір'ю і молодшими дітьми, Іван Сєдін був змушений з 11 років наймитувати в заможних селян. З вересня 1918 по листопад 1920 року — наймит в заможному господарстві Горлова, у листопаді 1920 — листопаді 1921 року — наймит в заможному господарстві Дікова в станиці Кужорській.

У 1920 році зарахований бійцем кавалерійського ескадрону батальйону ЧОН (частин особливого призначення) Майкопського відділу, відзначився в боях проти козацьких антирадянських загонів. У 1921 році вступив в комсомол і два роки був секретарем комсомольського осередку батальйону ЧОН. З листопада 1921 по вересень 1924 року працював у господарстві матері в станиці Кужорській.

У вересні 1924 — червні 1928 року — студент Майкопського педагогічного технікуму.

Член ВКП(б) з квітня 1928 року.

З червня по вересень 1928 року — керівник осередкової роботи 25-го кавалерійського полку дивізії імені Голіна в Майкопі.

У вересні 1928 — березні 1930 року — завідувач школи 1-го ступеня № 2 станиці Гіагінської Майкопського округу. У 1929—1930 роках — голова колгоспу «Перша п'ятирічка» Майкопського району. У березні 1930 — квітні 1931 року — завідувач школи колгоспної молоді станиці Ханської Майкопського округу. Одночасно працював заступником голови Майкопської окружної спілки працівників просвіти.

У квітні 1931 — травні 1932 року — студент Академії комуністичного виховання імені Крупської в Москві. У травні 1932 — червні 1936 (лютому 1937) року — студент Московського хіміко-технологічного інституту (МХТІ) імені Менделєєва, інженер-технолог хімічного виробництва.

У червні 1936 — серпні 1937 року — начальник цеху Московського дослідного хіміко-харчового заводу при МХТІ імені Менделєєва. У серпні 1937 — січні 1938 року — заступник начальника цеху Московського авіаційного заводу № 39 імені Менжинского Наркомату авіаційної промисловості СРСР.

У лютому 1938 року — інструктор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

19 березня — травень 1938 року — 2-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Тамбовській області.

У травні — липні 1938 року — 1-й секретар Тамбовського обласного комітету ВКП(б).

У липні 1938 — жовтні 1939 року — в.о. 1-го секретаря, 1-й секретар Івановського обласного комітету ВКП(б).

У жовтні 1939 — липні 1940 року — заступник народного комісара нафтової промисловості СРСР.

3 липня 1940 — 30 листопада 1944 року — народний комісар нафтової промисловості СРСР.

У листопаді 1944 — травні 1945 року — в резерві ЦК ВКП(б).

23 травня 1945 — 28 грудня 1948 року — народний комісар (міністр) текстильної промисловості СРСР.

У грудні 1948 — жовтні 1949 року — заступник міністра легкої промисловості СРСР.

У жовтні 1949 року заарештований, а 4 жовтня 1949 року судовою колегією у кримінальних справах Верховного суду СРСР «за зловживання службовим становищем» засуджений до 8-ми місяців виправно-трудових робіт за місцем служби з утриманням 25 відсотків заробітної плати. «Зловживання» полягало в тому, що за заявою бідного інваліда-фронтовика Сєдін дав вказівку про виділення матеріальної допомоги у розмірі 1000 рублів, проте інвалід незабаром був заарештований і виявився відомим шахраєм-рецидивістом.

У листопаді 1949 — листопаді 1950 року — директор Карачаровського заводу пластмас Міністерства хімічної промисловості СРСР. У листопаді 1950 — квітні 1959 року — директор Дорогомиловського хімічного заводу імені Фрунзе в Москві.

У квітні 1959 — серпні 1961 року — заступник директора Інституту нафтохімічного синтезу АН СРСР.

У 1961—1964 роках — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

З січня 1964 року — директор Науково-дослідного інституту технології лакофарбних покриттів Міністерства хімічної промисловості СРСР в місті Хотьково Московської області.

Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (24.01.1944)
• два ордени Леніна (7.04.1939, 24.01.1944)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (6.02.1942, 20.04.1971)
• медаль «За оборону Москви»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)

Джерела

• Седин Иван Корнеевич
• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)