Летюча Бригада УВО

Юліан Головінський, творець і керівниник «Летючої бригади» УВО

«Летюча бригада» — спеціальний підрозділ Української Військової Організації, створений у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття коштів шляхом вчинення ексів (експропріаційних актів — нападів на державні установи із метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації).

Створена Крайовим Командантом УВО Юліаном Головінським у лютому 1924 р.

Члени «Летючої бригади» діяли в умовах цілковитої конспірації. У місцях свого проживання вони зобов'язані були видавали себе за поляків чи німців. Відвідувати всі заходи, що організовувалися українською громадськістю, їм було суворо заборонено. У приватному житті членам «Летючої бригади» навіть було заборонено залицятися до українських дівчат.

Склад

До складу «Летючої бригади» УВО входили :

• Юліан Головінський («Юлько», як керівник),
• Омелян Сеник («Мілько», як заступник керівника),
• Іван Паславський (як заступник керівника),
• Федір Яцура (як хімік бригади),
• Микола Ясінський («Льолько»),
• Роман Барановський,
• Ярослав Барановський,
• Володимир Моклович,
• Антін Стефанишин,
• Микола Бігун,
• Микола Ковалисько,
• Прокіп Матійців,
• Василь Атаманчук,
• Михайло Вербицький.

Крім того, до ексів «Летючої бригади», як правило, долучався бойовий референт округи чи повіту, на території якого здійснювався екс. У окремих ексах брали також участь інші бойовики та навіть прихильники УВО (В. Шумський, С. Букало, Д. Дубаневич(Дмитро Дубаневич (1900—1933) — ходорівський слюсар, один з перших членів Української військової організації, учасник нападу на повітову касу Долини 1925 року. Цей захід виявився провальним для організаторів, а Д. Дубаневича засудили на вісім років, які він провів у тюрмі «Святий Хрест» польського місті Кельце. Звідти він повернувся зі смертельною недугою. Збереглась його могила в Ходорові), А. Медвідь, В. Лупуль).

план нападу на головну пошту м. Львів, 1925 р.

Діяльність

Вичерпного переліку ексів, здійснених «Летючою бригадою» УВО скласти неможливо внаслідок надзвичайної конспірації її діяльності. Але є цілий ряд ексів, вчинення яких «Летючою бригадою» УВО доведене, зокрема:

• акція проти польських дворів — рейд групи з 14 бойовиків на чолі з Миколою Бігуном від Ясіні (Закарпаття) через Переніжжя до Долинщини (літо 1924 р.);
• напад на поштовий транспорт під Богородчанами (1925 р.);
• напади на поштові амбулянси під Калушем (30.05.1924 та 28.11.1925);
• напад на головну пошту Львова (28.03.1925 р.);
• напад на касу повітового уряду в Долині (літо 1925);
• напад на поштову адміністрацію м. Сьрем на Познанщині;
• невдала експропріація поштових грошей під Дунаєвом коло Поморян.

Суд над членами «Летючої бригади»

Викриття криївки на вулиці Убоч у Львові спричинило арешти польською поліцією більшості членів «Летючої бригади», що унеможливило її подальшу діяльність. 1 червня 1926 р. у Львові розпочався процес над бойовиками «бригади», перед судом опинилися:

• Володимир Люпуль, 20 років, випускник учительської семінарії (м. Калуш);
• Іван Паславський, 31 рік, випускник гімназії (м. Любачів);
• Микола Бігун, 24 роки, студент (м. Прага, Чехословаччина);
• Ярослав Барановський, 20 років, студент(м. Львів);
• Роман Барановський, 22 роки, студент (м. Львів);
• Володимир Шумський, 26 років, приватний підприємець (м. Дрогобич);
• Микола Ковалисько, 27 років, студент (м. Львів);
• Антін Медвідь, 31 рік, робітник (м. Долина);
• Микола Ясінський, 26 років, випускник гімназії (м. Станіслав);
• Андрій Оленський, 25 років, студент (м. Познань);
• Дмитро Дубаневич, 26 років, слюсар;
• Антін Стефанишин, 30 років, публіцист (м. Долина).

Завдяки зусиллям адвокатів (Лев Ганкевич, Михайло Волошин, Степан Шухевич, Маріян Глушкевич) засуджені отримали надзвичайно легкий присуд, з огляду на те, що більшості загрожував смертельний вирок:

• 8 років важкої тюрми (Дмитро Дубаневич);
• 6 років важкої тюрми (Микола Бігун);
• 5 років важкої тюрми (Іван Паславський);
• 4 роки важкої тюрми (Микола Ясінський);
• 3 роки важкої тюрми (Андрій Оленський, Антін Медвідь, брати Барановські);
• інші — виправдані.

Але мережа «Летючої бригади» була викрита остаточно і подальша її діяльність стала неможливою.

Джерела

• «Енциклопедія ОУН-УПА» — https://web.archive.org/web/20090307042430/http://oun-upa.org.ua/encyclopaedia/