Атаманчук Василь Іванович
| Василь Атаманчук | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
13 березня 1901 Сихів, Стрийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть |
20 вересня 1962 (61 рік) Долина, Станіславська область, Українська РСР,  СРСР |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Військова служба | |
| Приналежність |
ЗУНР |
| Рід військ |
 УГА |
Атаманчук Василь Іванович (* 13 березня 1901, село Сихів, Стрийський повіт — † 20 вересня 1962, м. Долина, Станіславська область) — вояк УГА, член Летючої бригади УВО. Почесний громадянин Долини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 13 березня 1901 у селі Сихів (тепер Стрийський район Львівська область).
У 1914 році закінчив 4 класи Стрийської гімназії. Протягом 1916—1918 навчався у вчительській семінарії у Львові.
З кінця 1918 вояк УГА, помічник командира батареї. Учасник боїв у Львові та «Чортківської офензиви». Двічі втікав з польського полону.
Член УВО з часу створення організації. 7 жовтня 1922 арештований у справі Стрийської боївки УВО.
Входив до «Летючої бригади» — спеціального підрозділу, створеного у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття грошових коштів шляхом вчинення ексів (експропріаційних актів — нападів на державні установи із метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації).[1].
Учасник нападу на Головну пошту у Львові.
На початку квітня 1927 заарештований поліцією при спробі перетину кордону до Чехо-Словаччини.
У березні 1928 помилково засуджений на резонансному на той час політичному процесі «Вбивць Собінського» або «Атаманчука-Вербицького» за вбивство шкільного куратора Собінського до смертної кари. (Дане вбивство здійснив Богдан Підгайний, спільно з Романом Шухевичем).
Найвищий Суд Польщі 19 жовтня 1928 року вирок скасував і призначив новий суд. Засуджений на 10 років, з яких відсидів 8,5. Вийшов на волю 25 липня 1935.
Одружився з уродженкою міста Долина Оленою Грицей і переїхав до дружини.
Відновив діяльність в ОУН, очолював Службу Безпеки в Долинському повітовому проводі.[2] Повторно був ув'язнений польською владою на початку 1939.
15 вересня 1941 року заарештований Гестапо в Долині. Перебував кілька тижнів в ув'язненні в Тюрмі на Лонцького, згодом звільнений.
Після війни працював на керівних посадах у лісовій промисловості.
Помер 20 вересня 1962 року від інфаркту, спричиненого постійним тиском місцевого КДБ.
Похований на цвинтарі міста Долини.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ З.Книш «На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924—1926 роках)», Торонто: «Срібна Сурма», 1970 р.
- ↑ Коваль Омелян. Спомини мого життя: Львів-Auschwitz-Брюссель. — Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2016. — 240 ст. ISBN 978-617-7363-31-5
Джерела[ред. | ред. код]
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст. ISBN 966-410-001-3
- Роман Пастух. Один з «Летючої бригади». Газета «Мій Дрогобич. Поступ». № 46. 17 листопада 2005.
Посилання[ред. | ред. код]
- Степан Шухевич. «Моє життя. Спогади». — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] — книга у е-бібліотеці «Чтиво».
|
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |