Мемуари гейші (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мемуари гейші (значення).
Мемуари гейші
Memoirs of a Geisha
Жанрдрама, мелодрама
РежисерРоб Маршалл
ПродюсерСтівен Спілберг
Гері Барбер
Роджер Бірнбаум
Дуглас Вік
Люсі Фішер
СценаристРобін Свайкорд
На основіАртур Голден (книга)
У головних
ролях		Чжан Цзиї
Ватанабе Кен
Мішель Єо
Ґун Лі
Кері-Хіроюкі Тагава
Судзука Ого
Мако Івамацу
Того Ігава
Саманта Футерман
ОператорДіон Бібі
КомпозиторДжон Вільямс
ХудожникДжон Майрd
КінокомпаніяColumbia Pictures Corporation,
DreamWorks SKG,
Spyglass Entertainment
Дистриб'юторFórum Hungaryd, Netflix і iTunes
Тривалість145 хв.
Моваанглійська і японська
КраїнаСША США
Рік2005
Кошторис$85 млн
Касові збори162 242 962 $[1], 57 490 508 $[1] і 10 974 880 $[1]
IMDbID 0397535
sonypictures.com/movies/memoirsofageisha/

«Мемуари гейші» (англ. Memoirs of a Geisha) — фільм, поставлений за однойменним бестселером Артура Голдена. Режисер — Роб Маршалл.

Сюжет

Середина 30-х років ХХ століття. Бідна японська сім'я. Мати двох дівчаток помирає і їхній батько змушений продати дівчаток «перекупникові».

Одну дівчинку (Чіо) віддають в службу до будинку гейш, а старшу, — в квартал розваг. Сестрам одного разу вдається побачитися, і старша вмовляє Чіо втікати. Але у Чіо втеча не вдається і старша сестра втікає з міста одна. Вони більше ніколи не побачаться.

Чіо потрапляє в немилість до однієї з гейш і та вміло створює Чіо різні неприємності. Через них, а також через невдалу втечу, Чіо з рангу майбутніх гейш потрапляє в служниці тамтешньої начальниці — «матінки». Чіо повинна цим відпрацювати всі збитки, які завдала «матінці».

Одного разу на вулиці незнайомий привітний молодий чоловік, якого супроводжують його гейші (Голова), пригостив 12-річну Чіо морозивом. Цей випадок настільки вразив Чіо, що вона всі гроші, які він їй подарував, віднесла в храм і загадала будь-що стати гейшею і знову зустріти його.

Через кілька років в будинку з'являється знаменита гейша Мамеха і забирає Чіо до себе на навчання. Їм разом належить зробити велику справу: треба, щоб Чіо навчилася за кілька місяців всьому, чому зазвичай майбутні гейші вчаться роками. Чіо отримує нове ім'я — Саюрі. Вона досягає значних успіхів у цьому мистецтві, але їхня кінцева мета — більш складна, і ставки в цій грі значно вагоміші: Саюрі повинна стати спадкоємицею Матінки. А це можливо, якщо Саюрі стане найвідомішою гейшею в місті, і лише тоді Матінці буде це вигідно.

Але не тільки Саюрі хоче стати спадкоємицею Матінки. Саме тому про Саюрі розпускаються брудні плітки, які повинні нашкодити її репутації. Але це не допомагає. Аукціон із продажу цноти (мідзуаге) Саюрі збирає рекордну суму, яка покриває всі її борги перед Матінкою. Матінка ж оголошує, що удочеряє Саюрі, і таким чином робить її спадкоємицею. При цьому вона змінила своє раннє рішення удочерити Гарбузика — дівчину, яка росла в будиночку гейш (окія) разом із Саюрі і стала «молодшою сестрою» більш досвідченої гейші цього окія — Хацумомо.

Ще під час своїх перших «виходів у світ» Саюрі зустрічає того самого молодого чоловіка, але не подає вигляду, що пам'ятає його. Вона досить часто потрапляє в його оточення, але нічим не видає своїх переживань. Перед Саюрі відкриваються блискучі перспективи. Але тут втручається війна, і Саюрі відвозять в гори, подалі від розрухи та хаосу. Їй доводиться забути про своє ремесло і стати простою трудівницею — вирощувати рис, прати одяг і так далі…

Так проходить кілька років. Саюрі вже змирилася з тим, що, можливо, вона вже не буде більше гейшею. Американці, які заполонили країну, не надто розбиралися в японській культурі, тому будь-яка повія могла набілити лице і назватися гейшею.

Одного разу до Саюрі приїжджає Нобу, знайомий японський бізнесмен, і просить допомогти в одній справі: потрібна була чарівність Саюрі, щоб вплинути на американця, від якого залежить отримання бізнесменом вигідного контракту. На зустрічі також повинен бути присутнім Голова, тому Саюрі погоджується. Вона розшукує Гарбузика, яка під час і після війни займалася розвагами для американських солдатів, і вони їдуть разом.

Американець дуже зацікавився Саюрі і пропонує їй інтимну близькість. Це помічає Нобу. Незважаючи на пояснення Саюрі, він ревнує її і каже, що якщо він ще раз помітить її з американцем, вона назавжди для нього зникне. Потім він пропонує стати її данна (покровитель). Саюрі не хоче бачити Нобу в цій ролі — адже тоді, за кодексом гейш, вона не зможе любити Голову, так як він — діловий партнер Нобу. Тому вона погоджується на інтимну близькість з американцем, при цьому просить Гарбузика в найгостріший момент привести Нобу. Але Гарбузик приводить Голову, який, заставши Саюрі з американцем, йде геть. Саюрі безуспішно намагається наздогнати Голову. На питання, навіщо вона це зробила, Гарбузик відповіла, що вона знала про почуття Саюрі до Голови і таким чином помстилася їй за минулі образи.

Після цього інциденту Саюрі вважає, що Голова для неї втрачений назавжди. Вона приїжджає на свою Батьківщину, де викидає хустинку Голови, яку він колись подарував, в море.

Вона продовжує працювати гейшею. Одного разу, прийшовши на зустріч, яку, за словами Матінки, організував Нобу, вона зустрічає там Голову. Він розповідає їй, що Нобу, дізнавшись про подію з американцем, стримав своє слово і більше не хоче бачити Саюрі. Після цього Саюрі каже, що їй немає прощення. Але Голова вважає, що прощення повинен просити він і розповідає Саюрі, що це з його руки Мамеха взяла Саюрі під свою опіку. Він зізнається, що заради Нобу, якому подобалася Саюрі, він мовчав про свої почуття. Зі свого боку, Саюрі зізнається Голові, що вона стала гейшею, щоб бути поряд з ним… Саюрі стає коханою Голови.

У ролях

Реакція

Фільм отримав в основному негативні відгуки світових кінокритиків. У Китаї та Японії картина піддалася жорсткій критиці за фактичні помилки і набір акторського складу. На сайті Rotten Tomatoes рейтинг фільму становить 35 %[2], на сайті Metacritic — 54/100[3].

Західні рецензії

Британські рецензії «Мемуарів гейші» дуже різнилися в оцінках. New Statesman критикував сценарій за те, що «після відходу Хацумомо фільм втрачає імпульс і перетворюється на низку картинок, які змінюються», а також за те, що фільм «не слідує книзі, а перетворюється на мильну оперу»[4]. The Journal похвалив Цзиї за «створений образ невинності і беззахисності», але зазначає, що «занадто багато емоцій герої ховають за білилами і маскою»[5]. Лондонський The Evening Standard порівнює «Мемуари гейші» з «Попелюшкою» і каже, що «Гун Лі може бути невдахою в сюжеті, але саме вона рятує фільм»[6]. Через 18 днів The Evening Standard поміщає фільм у список найкращих[7].

Примітки

  1. ↑ а б в Box Office Mojo — 1999.
  2. ↑ Memoirs of a Geisha (2005). Rotten Tomatoes. Процитовано 25 лютого 2007.
  3. ↑ Memoirs of a Geisha (2005). Metacritic. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 15 квітня 2007.
  4. ↑ Lyttle, John. «The Eastern Affront: This Depiction of Oppression Is Decorously Polite.» New Statesman 16 Jan. 2006: 47.
  5. ↑ «Memoirs of a Geisha.» The Journal (Newcastle, England) 13 Jan. 2006: 20.
  6. ↑ «Dazzled by the Tricks of an Exotic Trade.» The Evening Standard (London, England) 12 Jan. 2006: 34.
  7. ↑ «Critic's Choice; Top Ten Films.» The Evening Standard (London, England) 30 Jan. 2006: 40.

Посилання

  • Мемуари гейші на сайті IMDb (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мемуари_гейші_(фільм)&oldid=34499793