Патрік Едлінджер
| Патрік Едлінджер фр. Patrick Edlinger фр. Patrick Edlinger | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Прізвиська | Le blond (Блондин) |
| Національність | француз |
| Громадянство |
 Франція |
| Місце проживання |
Франція |
| Народження |
15 червня 1960 Дакс, Франція |
| Смерть |
16 листопада 2012 Ла-Палю-сюр-Вердон, Франція ·смерть через падіння з висотиd |
| Причина смерті | смерть через падіння з висотиd |
| Спорт | |
| Країна | Франція |
| Вид спорту | альпінізм, скелелазіння |
| Участь і здобутки | |
 Патрік Едлінджер у Вікісховищі | |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Патрік Едлінджер |
Патрік Едлінджер (фр. Patrick Edlinger, 15 червня 1960, Дакс, Франція — 16 листопада 2012, Ла-Палю-сюр-Вердон, Франція[1]) — французький скелелаз, відомий сходженнями в стилі фрі-соло, один з піонерів вільного лазіння, в 1980-х роках був однією з найбільш знакових фігур у своєму виді спорту.
Біографія[ред. | ред. код]
Почавши займатися скелелазінням у віці восьми років, Патрік Едлінджер дуже швидко повністю присвятив себе цьому виду спорту. Він проводив багато часу на скелях і коли не знаходив партнера лазив без страховки. Зі своїм другом Патріком Берха (фр. Patrick Berhault), Едлінджер проходив дуже складні для свого часу маршрути, одночасно визначивши наперед новий стиль лазіння, в якому стан духу має таке ж важливе значення як і фізична підготовка.[2].
У 1982 р. він стає відомий широкій публіці завдяки документальним фільмам Життя на кінчиках пальців (фр. La Vie au bout des doigts) і Вертикальна Опера, знятим Жаном-Полем Жансеном (фр. Jean-Paul Janssen), визнаним у всьому світі. У фільмі він проходить маршрути вільним лазінням, а також в стилі фрі-соло у відомих скелелазних районах Бюу (фр. Buoux) і ущелині Вердон (фр. Gorges du Verdon). У фільмі Едлінджер також викладає свою філософію, для якої характерно змішання гедонізму, любові до природи, пресходження самого себе (фізичного і морального), а також потягу до ризику. Цей спосіб життя в поєднанні із зовнішністю ефеба (довге світле волосся, пов'язане стрічкою, мускулатура) звертають на себе увагу.
У 1986 р. Едлінджер перемагає на перших міжнародних змаганнях фр. Sportroccia в Бардонеккія, Італія підтверджуючи негласне звання найсильнішого скелелаза планети[3]. Змагання в Сноуберд в США (англ. Snowbird), приносять ще одну перемогу. Змагання проходять на природному рельєфі і за правилами перемагає той, хто далі пролізе. Едлінджер фінішує на 16 м вище найближчого конкурента[3].
У 1987 р. скелелаз Жан-Баптист Трібо (фр. Jean-Baptiste Tribout) проходить маршрут фр. 'Les Spécialistes' в Вердоні і оцінює складність в 8c (найвища і ніким не пройдена на той момент). Едлінджер легко повторює маршрут і знижує складність до 8b+[3].
Незважаючи на популярність, Едлінджер воліє житти тихо і спокійно[3]. Далеко від камер і публіки він проходить фр. 'Orange Mécanique' 8a в стилі фрі-соло в районі Сімай . Крім цього він підкорює цілий ряд маршрутів екстремальної для свого часу складності: {{lang-fr|'Ça Glisse Au Pays des Merveilles'}} (8a), 'La Boule (8a +), 'Maginot Line' (8b + / 8c), 'Azincourt' (8c).
Справжня зірка у Франції[4], Едлінджер в 1980-і роки один з найбільш шанований французами спортсменів згідно з опитуванням журналу Paris Match.
У 1995 р., під час тренування в Каланках (фр. Calanques), на простому для себе маршруті (7b), пропустивши кілька точок страховки, він відламує зачіпку, зривається і падає з висоти 18 м. Внаслідок удару серце Едлінджера зупиняється, але лікарям вдається його реанімувати. Рятувальники побоюються за його спину. Того ж вечора він виходить з одним лише розривом м'язу преса. Через два тижні він знову на скелях[3].
З 1997 по 2000 рр. він є редактором журналу Rock'n'Wall, який був в кінцевому рахунку поглинений журналом Vertical. Він залишається знаковою фігурою скелелазіння і продовжує жити своєю пристрастю. Він перестав лазити соло після народження першої дитини.
Едлінджер помер 16 листопада 2012 р. в своєму будинку в Ла-Палю-сюр-Вердон у віці 52 роки[1] в результаті падіння з крутих сходів у своєму будинку.[5] Внизу сходів знаходилося два матраци, але після падіння Едлінджер вдарився головою між ними. Він був знайдений у ванній кімнаті, куди зміг дістатися в передсмертній агонії.[6] Повідомлялося також, що у Едлінджера в останні роки були проблеми з алкоголем.[5][6]
Значимі сходження[ред. | ред. код]
- 1980 :
- La Polka des ringards, 7c (он сайт), Бюу
- Partie Carrée, 7c (он сайт), Бюу
- Baou des Quatre Ouros, 7a/7a+ (соло), Бюу
- 1982 :
- Fenrir, 7c+, Вердон
- Le Rut, 7a (соло), Бюу
- Pilier des Fourmis, 7a (соло), Бюу
- 1983 :
- Ça glisse au pays des merveilles 8a, Бюу
- 1984 :
- La Boule, 8a+, Сент-Віктуар.
- 1988 :
- Sucettes à l'anis 8b, Льо Сімай
- Are you Ready ? 8b+, Шатовер
- Spécialistes 8b+, Вердон
- 1989 :
- Orange Mécanique 8a (соло), Льо Сімай
- Maginot Line 8b+/8c
- Azincourt 8c, Бюу
Книги[ред. | ред. код]
- Rock Games Escalades Aux Usa Edlinger, Patrick Arthaud
- Verdon — Opéra Vertical Edlinger, Patrick Arthaud
- Grimper, Pratique Et Plaisir Edlinger, Patrick Arthaud
Відео[ред. | ред. код]
- Escalade avec Patrick Edlinger
- La Vie au bout des doigts et Opéra Vertical, 1982, de Jean-Paul Janssen
- Verdon Forever de Maurice Rebeix
- Arrow Head
- La Cordée de rêve de Gilles Chappaz, 2001 avec Patrick Berhault
Фільми[ред. | ред. код]
- Les Loups entre eux (film, 1985) de José Giovanni
- La Belle Histoire (1992) de Claude Lelouch
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б Patrick Edlinger est mort
- ↑ Biographie — Patrick Edlinger. Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 22 жовтня 2014.
- ↑ а б в г д Patrick Edlinger — La mémoire calcaire
- ↑ http://www.liberation.fr/medias/0101216157-france-3-samedi-14-h-00-montagne-documentaire-de-gilles-chappaz-sur-le-grimpeur-patrick-edlinger-le-temps-n-a-pas-de-prise-sur-edlinger
- ↑ а б Duane Raleigh (10 декабря 2012). EDLINGER DIED IN FALL DOWN STAIRS (англ.). Rock and Ice. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 28 липня 2013.
- ↑ а б Edlinger, Il triste destino del re dei climber (італ.). 20-11-2012. Процитовано 28 липня 2013.
|
