Гедонізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гедонізм — філософський напрям етики, який вважає радість від фізичного задоволення вищим благом і умовою щастя у житті. Поняття гедонізму (у визначенні Епікура) використовується для опису матеріально орієнтованого, корисливого погляду на життя.

Філософія гедонізму[ред.ред. код]

Основоположником гедонізму вважається Арістіпп (435355), сучасник Сократа. Арістіпп розрізняє два стани душі людини: задоволення як м'яке, ніжне і біль як грубий, поривчастий рух душі. При цьому не робиться відмінності між видами задоволення, кожне з яких в своїй суті якісно схоже на інше. Шлях до щастя на думку Арістіппа лежить в досягненні максимального задоволення і уникненні болю. Сенс життя за Арістіпом полягає саме у фізичному задоволенні.

Утилітарист Джеремі Бентам називає такий підхід обачністю гедонії. Генрі Сидгвік (Henry Sidgwick) в своєму описі утилітаризму XIX сторіччя розрізняє між етичним і психологічним гедонізмом. Психологічний гедонізм є антропологічною гіпотезою про прагнення людини збільшити власні радощі. Таким чином перспектива задоволення або уникнення розчарування є єдиним мотивом вчинків людини. Етичний гедонізм є у свою чергу нормативною теорією або групою теорій про те, що людина повинна прагнути до задоволення — або власного (егоїзм гедонії) або загального (універсальний гедонізм або утилітаризм). На відміну від Сидгвіка, прихильника універсального гедонізму, Бентам писав:

Природа поставила людину під владу двох суверенних владик: страждання і радощі. Вони вказують, що нам робити зараз і вони визначають, що нам робити завтра. Як мірило правди і брехні так і ланцюжки причин і наслідків лежать біля їхнього престолу.

Головний парадокс гедонізму[ред.ред. код]

Для отримання більшої насолоди необхідно себе обмежувати. Цю формулу вивів Епікур.

Сучасне осмислення гедонізму[ред.ред. код]

Перебуваючи в Росіїї, Іцхак Адізес в одному з своїх інтерв'ю щодо причин світової економічної кризи 2008—2009 років, сказав наступне:

Нові покоління не так надихатимуться матеріалістичними цінностями, як ми. Чому? Стандарти життя зростають, а якість життя погіршується. У всіх є машини, але вихлопи забруднюють довкілля, що у свою чергу призводить до зростання захворювань. Не знаючи Росії, ризикну сказати, що раніше ви більше співали і сміялися. А ваші батьки були щасливіші за вас. Бідніші, але щасливіші.

- Більше — не означає краще. Хіба краще для вас, коли ви більше їсте? Зростання економіки подібне до стихійного лиха, воно знищує все довкола: воду, повітря, землю. Я упевнений, що ми вимірюватимемо успіх не економічним зростанням, а зміною людських цінностей. Тобто такими соціальними індикаторами як рівень злочинності, вагітність серед неповнолітніх, кількість розлучень і інфарктів. Економічне зростання як таке не потрібне. У нас в США ніхто не вмирає з голоду, навпаки, голодують, аби стати здоровими.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Дивись також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Письма и фрагменты Эпикура, в сборнике: Материалисты древней Греции, М., 1955
  • Гомперц Г., Жизнепонимание греческих философов и идеал внутренней свободы, пер. с нем., СПБ, 1912;
  • Гельвеций К. А., О человеке, его умственных способностях и его воспитании, М., 1938;
  • Гольбах П. А., Система природы или о законах мира физического и мира духовного, Избр. произв., пер. с франц., т 1, М. 1963.
  • Онфре М., Трактат атеології. Фізика метафізики, пер. з франц. К.: Ніка-Центр, 2010.


етика Це незавершена стаття з етики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.