Степан Стареправо
| Степан Стареправо | |
|---|---|
 | |
| Народився | 26 травня 1964 Венсеслау-Брас, Парана, Бразилія |
| Помер | 9 травня 2021 (56 років) Рим, Італія ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) |
| Поховання | Кампо Верано |
| Країна |  Бразилія |
| Діяльність | священник, протосинкелл, капелан |
| Alma mater | Папський салезіянський університет |
Степан Гавриїл Стареправо (порт. Estefano Gabriel Starepravo; 26 травня 1964, м. Венсеслау-Брас[1], Парана, Бразилія — 9 травня 2021[2], м. Рим, Італія) — священник Української Греко-Католицької Церкви, василіянин, член провінції Святого Йосифа ЧСВВ в Бразилії, віце-ректор (1996—2009), а згодом ректор (2009—2015) Папської Української Колегії Святого Йосафата, генеральний радник Василіянського Чину Святого Йосафата (2012-09.05.2021), Протосинкел (Генеральний Вікарій) Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії (2020-09.05.2021).
Життєпис
Народився 26 травня 1964 року в м. Венсеслау-Брас, Бразилія у сім'ї Андрія Стареправо та його дружини Елени з дому Брикайло. Був другою дитиною із 14-ти дітей. У 1971—1974 роках навчався в рідному місті в школі, яку провадили сестри служебниці. У 1975 році сім'я переїхала на проживання у місцевість Колонія Марселіно — Сао Жозе дос Піньяйс, Парана, де він продовжив навчання у школі, також під проводом сестер служебниць НДМ. Упродовж 1976—1979 років навчався у малій семінарії св. Йосифа у м. Прудентополіс, під проводом отців василіян.[1]
28 лютого 1985 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у м. Іваї. У 1982—1984 і 1986—1989 роках навчався у василіянському домі студій у Бетелі, а в 1990—1993 роках вивчав богослов'я у «Студіум Теоложікум» отців кларетіян у м. Куритиба. 17 березня 1991 року склав вічні обіти у Василіянському Чині. 22 травня 1994[3] року з рук владики Єфрема Кривого отримав священничі свячення.[1] 1994—1996 роки — парафіяльний сотрудник у парафії Різдва Божої Матері в Куритибі. Крім душпастирської праці, проводу реколекцій, викладання у василіянському студійному домі, продовжував навчання в ділянці педагогіки у «Студіум Теоложікум» отців кларетіян.[1]
У 1996 році його було покликано до Рима для служіння на посаді віце-ректора Папської Української Колегії Святого Йосафата, на якій перебував до 2009 року. Обов'язки віце-ректора поєднував зі студіями в Папському салезіянському університеті. У 2009—2015 роках — ректор Папської Української Колегії Святого Йосафата.[1]
У 2012 році на Генеральній капітулі Василіянського Чину Святого Йосафата о. Степана було обрано одним із 4-ох Головних Радників до Головної Управи Чину. Від грудня 2015 року — прокуратор (юридичний представник) Василіянського Чину Св. Йосафата.[1]
24 жовтня 2020 року Папа Римський Франциск призначив Апостольским Екзархом для українців-католиків візантійського обряду в Італії преосвященного владику Діонісія (Ляховича), який номінував о. Степана Стареправо Протосинкелом (Генеральним Вікарієм) Апостольского Екзархату. Також о. Степан був душпастирем української громади в м. Рієті (Італія), духовним провідником римської спільноти Згромадження Сестер Катехиток Святої Анни і капеланом сестер монастиря Генеральної курії Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.[1]
Помер 9 травня 2021 року в лікарні св. Івана в Римі від ускладнень, пов'язаних із Covid-19. Похований у крипті отців-василіян на римському кладовищі Кампо Верано.[1]
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и Похорон отця Степана Гавриїла Стареправа, ЧСВВ – OSBM (укр.). Процитовано 6 червня 2021.
- ↑ Упокоївся в Господі о. Степан Стареправо, ЧСВВ – È andato al Signore P. Estefano Starepravo, OSBM – OSBM (укр.). Процитовано 14 травня 2021.
- ↑ Catalogo dell'Ordine Basiliano di San Giosafat. — Roma 2021. — P. 183.
Джерела
- Catalogo dell'Ordine Basiliano di San Giosafat. — Roma 2021. — 193 p. (італ.)
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
