Прудентополіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Муніципалітет
Прудентополіс
Prudentópolis
PortalUcranianoPrudentopolisPR.JPG
Прапор
Прапор

Координати 25°12′46″ пд. ш. 50°58′40″ зх. д. / 25.21278° пд. ш. 50.97778° зх. д. / -25.21278; -50.97778Координати: 25°12′46″ пд. ш. 50°58′40″ зх. д. / 25.21278° пд. ш. 50.97778° зх. д. / -25.21278; -50.97778

Країна Бразилія Бразилія
Регіон Південний
Штат Парана
Мер Луїс Адельма Клосовський (2013-2016)
Дата заснування 12 серпня
Рік заснування 1906 (110 років)
Попередні назви Прудентопіль
Площа 2307,897 км²
Висота центру 840 м
Офіційна мова португальська
Населення &&&&&&&&&&049016.&&&&&049 016 осіб  (2010)
Густота населення 21,24 осіб/км²
Часовий пояс UTC-3, влітку UTC-2
Офіційний сайт Prefeitura Municipal de Prudentópolis
Прудентополіс (Бразилія)
Прудентополіс
Прудентополіс
Парана)
Прудентополіс
Прудентополіс
Прудентополіс
Координати: 25°12′ пд. ш. 50°58′ зх. д. / 25.200° пд. ш. 50.967° зх. д. / -25.200; -50.967
Країна Бразилія Бразилія
Регіон Південний
Штат Парана
ІРЛП (2003) 0,733
Розміщення міста на мапі штату Парана
Розміщення міста на мапі штату Парана

Прудентополіс (порт. Prudentópolis, стара українська назва Прудентопіль) — муніципалітет та його адміністративний центр у штаті Парана, у південній частині Бразилії. Населення муніципалітету станом на 2008 рік становило 50 614 мешканців[1], з яких 75 % були українського походження, що де-факто робить Прудентополіс столицею української громади в Бразилії.

Географія[ред.ред. код]

Прудентополіс розміщений у штаті Парана приблизно за 200 км від Куритиби, столиці штату. Через муніципалітет проходять автошляхи BR-373 та BR-277. Хоча тут нема високих гір, муніципалітет відомий своїми водоспадами, з яких десять заввишки 100 метрів.

Історія[ред.ред. код]

Див. Також: Українці в Бразилії

Перша хвиля іммігрантів з України почала прибувати до Бразилії близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей, (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини. Район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина, саме на честь походження його жителів. Вони повинні були пристосовуватися до незнайомих кліматичних умов, рослинності та землі, тому єдність групи була важливою для успіху на новому місці. Були організовані дрібні господарства фермерів та підприємства промисловців.

Саме місто було офіційно засноване у 1894 році указом губернатора штату Кандіда Ферейра ді Абреу. Місто з сучасними вулицями та чітким плануванням, незвичними для цих диких місць, було збудоване вже в 1895 році. У 1903 році у місті створюються податкова та поліцейська служби, та вже у 1906 році місто стає центром муніципалітету з назвою Прудентополіс на честь президента Пруденте де Мораїш (Prudente de Morais). Українська імміграція в регіоні тривала до середини 1920-х і в даний час місто вважається найбільш українським у Бразилії, 80% жителів є нащадками іммігрантів.

Друга хвиля імміграції припадає на 1946 рік, коли після Другої світової війни понад 200 тис. українців з числа колишніх захоплених Німеччиною «остарбайтерів», військовополонених, політичних біженців, українців, що воювали на боці Німеччини проти СССР, прибули до Парани.

Більшість переселенців (80 %), знаючи традиції вирощування пшениці, займалися землеробством, заклавши основи перших підприємств з виробництва борошна у штаті. Інша частина українців, що мали спеціальності в різних галузях, пішла працювати у промисловість, здебільшого у меблеву та металообробну, та зайнялася вільними професіями (адвокати, лікарі тощо). Українська громада частково зберегла деякі специфічні риси свого народу, особливо мовні та релігійні (греко-католицька та православна віра).

Культура[ред.ред. код]

Прудентополіс приваблює багатьох туристів культурною спадщиною українських іммігрантів. Хоча з першого погляду місто не так сильно відрізняється від більшості таких самих міст штату, воно додало до свого повсякденного життя багато успадкувань української культури: релігію, музику, мову (яку вивчають у школах), народні промисли, вбрання.

Значну роль у підтриманні культурних зв'язків між українськими іммігрантами та їх батьківщиною відіграє релігія. Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата. Служіння тут здебільшого відправляються українською мовою, для них характерні незвичні серед католиків спів та діалоги між священиком та вірними. У архітектурі церков приваблюють візантійські мотиви, наявність іконостасів та металевих куполів.

Якщо у тому, що стосується релігії, коріння українців міцне, то інші їхні осередки присвячують себе збереженню культурної спадщини. Асоціації митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко», зберігають спадщину предків — бандура вже протягом століть є символом української народної музики. З іншого боку, у кулінарії збереглися такі страви як борщ, вареники та голубці, не говорячи вже про солонину та ковбаси з свинини. Національний делікатес, який має загальнобразильську славу і що його почали виробляти у Прудентополісі — це краківська ковбаса, на якій спеціалізується фірма з переробки м'яса «Алворада», заснована онуком іммігрантів Діонізіо Опушкевичем у 50-х роках. Неперевіршений смак є результатом більшого діаметру виробу та техніки вудження на деревному вугіллі. Ця продукція і досі має домашній смак, незважаючи на десятитонний обсяг щомісячних продажів. Українці Прудентополіса змогли зберегти свою тисячолітню культуру, в той же час додавши до неї деякі відтінки бразильських творчості та синкретизму.

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. IBGE 2008
  2. Б.Мельничук, П.Лаврів (ЕСУ). Боднарук Іван Лазарович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6., с. 153