Соляниківський провулок
| Провулок Соляниківський Харків | |
|---|---|
| Місцевість | Центр, Поділ |
| Район | Основ'янський |
| Колишні назви | |
| Набережна вулиця, Набережний провулок | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 240 м |
| Координати початку | 49°59′03″ пн. ш. 36°14′00″ сх. д. / 49.984389° пн. ш. 36.233472° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′07″ пн. ш. 36°14′11″ сх. д. / 49.985306° пн. ш. 36.236472° сх. д. |
| поштові індекси | 61003 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Проспект Гагаріна» (630 м), «Майдан Конституції» (670 м) |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 2 до № 14 |
| Архітектурні пам'ятки | № 4 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450279 |
| Мапа | |
 | |
 Соляниківський провулок у Вікісховищі | |
Провулок Соляниківський — провулок в Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Лопатинського до Подільського провулка.
Історія і назва
Провулок Соляниківський виник одночасно з вулицею Кузнечною, можливо, в середині XVIII століття. Іменувався спочатку (з 1804 року) Набережною вулицею, потім Набережним провулком. На плані 1846 року вулиця вже називається Соляниківською, від прізвища домовласника полковника Порфірія Кір'яновича Соляникова, який у 1855 році був членом комітету з будівництва нової Троїцької церкви[1].
Забудований переважно одно-, дво- та триповерховими будинками.
Будинки
- Будинок № 2 — Колишній будинок міського голови Федора Рудакова. Побудований приблизно в 1816 році, автором проєкту імовірно був архітектор Євген Васильєв[2].
- Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 489. Житловий будинок, 1-а пол. XIX століття, архітектор невідомий.
На розі провулків Соляниківського й Подільського стоїть офісна будівля, яка перебудована з колишньої синагоги, так званої Соляниківської. Побудована в 1911 році М. Л. Мелетинським. У 1929 році була націоналізована, в ній відкрили Клуб культпросвіти, пізніше — Клуб промкооперації. При перебудовах синагоги збереглися фактично тільки її стіни.
Транспорт
Соляниківським провулком ходить тролейбус (маршрути 3, 5, 6, 49)[3].
Див. також
Примітки
- ↑ Андрей Парамонов. Откуда родом. Соляниковский переулок. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 18 січня 2022.
- ↑ Андрей Парамонов (20 червня 2016). Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме городского головы Федора Рудакова. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ Харьков транспортный. Переулок Соляниковский
Джерела
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Улицы и площади Харькова. Переулок Соляниковский
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- Домофото. Список зданий, Харьков, Соляниковский переулок. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 30 листопада 2021.