Свято-Дмитрівський храм (Новочеркаськ)
| Свято-Дмитрівський храм | |
|---|---|
 | |
| 47°24′50″ пн. ш. 40°04′05″ сх. д. / 47.41412300002777158° пн. ш. 40.068333000027777757° сх. д.Координати: 47°24′50″ пн. ш. 40°04′05″ сх. д. / 47.41412300002777158° пн. ш. 40.068333000027777757° сх. д. | |
| Тип споруди | об'єкт культурної спадщини православний храм і пам'ятка архітектури[d] |
| Розташування |  Росія, Новочеркаськ |
| Початок будівництва | 1859 |
| Стиль | псевдоросійський стиль |
| Належність | РПЦ |
| Єпархія | Ростовська і Новочеркаська єпархія |
| Стан | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd[1] |
| Оригінальна назва | рос. Свя́то-Дими́триевский храм |
  Свято-Дмитрівський храм (Новочеркаськ) (Росія) | |
 | |
 Свято-Дмитрівський храм у Вікісховищі | |
Свято-Дмитрівський храм (рос. Свято-Димитриевский храм) — православний храм в Новочеркаську на честь Димитрія Солунського, який розташований на території міського кладовища, через що храм також називають Цвинтарна церква Димитрія Солунського (рос. Кладбищенская церковь Димитрия Солунского).
Історія
Восени 1810 року на території міського кладовища була освячена дерев'яна церква в ім'я Святого Димитрія Солунського. Дерев'яна церква проіснувала до 1861 року. За ініціативою донського отамана М. Хомутова і архієпископа Донського і Новочеркаського Іоанна з 1857 року на цвинтарі будується мурована церква, яка замінила дерев'яну. Будівництво церкви проводилося на кошти війська Донського і благодійників і було завершено в 1859 році. Автором проекту став відомий архітектор Іван Вальпреде.
У 1901 році при церкві була відкрита церковно-приходська школа, яка продовжує роботу і в даний час. Також при храмі діяла каплиця, в пам'ять козаків, загиблих на фронтах Першої світової війни.
На території кладовища, на якому знаходиться храм, були поховані перший виборний Отаман війська Донського з часів Петра I Каледін Олексій Максимович (могила не збереглася), Донський історик В. Сухоруков, син наказного отамана М. Г. Хомутова і багато інших. Серед збережених, хоча і розграбованих або зруйнованих поховань, існують могили генералів Хрещатицького, Лютенськова та інші.[2]
Після встановлення радянської влади в Новочеркаську в 1920 році храм не закривався і залишався чинним. У 1999 році в храмі були освячені і влаштовані 6 нових дзвонів, також було проведено ремонт храму та озолочение хрестів.
Посилання
Примітки
- ↑ Решение Малого совета Ростовского областного совета народных депутатов № 325 от 17.12.1992
- ↑ Храмы Новочеркасска