Панич Ігор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панич Ігор Васильович
Народився 20 квітня 1919(1919-04-20)
Іванівка, Семенівський район, Полтавська область
Помер 13 січня 1990(1990-01-13) (70 років)
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна  УНР
 СРСР
Діяльність художник, педагог
Alma mater Харківський художній інститут (1950)
Вчителі Світличний Єфрем Павлович, Кокель Олексій Опанасович, Дайц Йосип Абрамович, Бесєдін Сергій Фотійович, Томенко Григорій Олексійович, Чернов Леонід Іванович і Прохоров Семен Маркович
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України
Жанр жанрове малярство
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани»
Заслужений художник УРСР

І́гор Васи́льович Панич (20 квітня 19191990) — український радянський живописець, заслужений художник УРСР.

Біографія

Народився 20 квітня 1919 року в селі Іванівка, теперішнього Семенівського району Полтавської області[1].

Учасник німецько-радянської війни в лавах Червоної Армії.

У 1950 році закінчив Харківський художній інститут, де навчався у С. Прохорова та О. Кокеля.

Творча діяльність

Починаючи з 1951 року взяв участь більш, як у 20 виставках. Твори художника зберігаються в Луганському художньому та інших музеях України, в приватних колекціях У США, Великій Британії, Канаді.

Серед його творів:

  • 1951 — «В забої»,
  • 1958 — «Молодий шахтар»,
  • 1961 — «Кобзарі»,
  • 1962 — «За декретом В. І. Леніна»,
  • 1966-67 — «Хлібороби»,
  • 1968 — «Шахтарі»,
  • 1971 — «Сім'я»,
  • 1972 — «Марковські хлібороби»,
  • 1975 — «В ім'я життя»,
  • 1978 — «Солдати. 1941 рік»,
  • 1979 — «На будівництві Ждановського конвертора».

Родина

Син — Панич Володимир Ігорович (1960, Ворошиловград —), художник, член Національної спілки художників України[2].

Нагороди і почесні звання

Примітки

Джерело