Скорський Микола Андрійович

Скорський Микола Андрійович
Народився	9 серпня 1920 р. с.Юшківці Оратівського району Вінницької області, Україна
Помер	10 січня 2016(2016-01-10) (95 років)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Жанр	вірші
Нагороди	Вітчизняної війни 2-го ступеня

|Членство=

Мико́ла Андрі́йович Ско́рський (9 серпня 1920, село Юшківці, нині Оратівського району Вінницької області — 10 січня 2016, м. Бориспіль) — український критик, літературознавець, журналіст, педагог. Член Національної спілки письменників України з 1984 року, член Національної спілки журналістів України з 1957 року. Кандидат філологічних наук. Почесний професор Кам'янець-Подільского Національного Університету ім. Івана Огієнка.

Біографія

Народився 9 серпня 1920 року в селі Юшківцях Оратівського району на Вінничині в учительській сім'ї. Дитинство припало на нелегкі пореволюційні часи – неп, початок колективізації, голод 1933 року. І поруч – поява на селі, радіо, кіно, навчання у школах по всій окрузі, бо ж раз на пару – трійцю років батька, після чергового підвищення кваліфікації, переводили до іншої школи – спочатку вчителем, потім завідувачем,директором.

У 1937-му році, закінчивши Оратівську середню школу, юнак вступив до Київського педагогічного інституту ім. М.Горького на філологічний факультет. Микола скорський разом з товаришами відвідував  «Літературні четверги» в редакції «Літературної газети» та подібні зустрічі в редакції «Комсомольця України», пробував себе у жанрі рецензії.

Восени 1938 року 18-річний студент знайомиться з першокурсницею історичного факультету вчительського інституту Тамарою Осьмачко, а через два з половиною роки, в кінці травня 1941 року, вона стала його дружиною.

У листопаді 1940-го року Микола Скорський, будучи на випускному четвертому курсі, перевівся на заочний відділ і став працювати учителем української, російської мов та літератур Мартенівської середньої школи Канівського району нині Черкаської області.

В серпні 1941-го року Микола Скорський командиром відділення 1043-го полку 284-ї дивізії брав участь в обороні Києва. Поранений і контужений під селом Віта Поштова, він потрапив у полон і був відправлений до Рівненського концтабору. Миколі Андрійовичу вдалося вибратися з полону, через місяць хворим і до краю виснаженим дістатися аж на другий кінець Кам'янець-Подільської області – в село Драганівку, звідки родом була дружина Тамара.

У квітні 1944-го року Микола Скорський в складі 1031-го полку 280-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту пройшов шлях від Чорткова до Сандомирського плацдарму. Тут, на плацдармі в годину перепочинку вирішив написати невеличкий нарис про бої в містечку Розвадуві. 22 серпня 1944 року під заголовком «У звільненому місті» його адрукувала дивізійна газета «За Отечество». Це був, власне, початок входженння Миколи Скорського в журналістику. На Сандомирському плацдармі й закінчився його ратний шлях – тут 4-го вересня 1944 року після важкого поранення він втратив руку.

Підлікувавшись у стаціонарному шпиталі в місті Мені Чернігівської області, наприкінці року повернувся до Драганівки. З 1-го січня 1945 року працював на посаді відповідального секретаря редакції Чемеровецької районної газети «Голос стахановця», згодом – в сусідній Орининській районній газеті «Червоний прапор». В 1947 році осів у Кам'янець-Подільському. Тут, у вечірній школі робітничої молоді, почав викладати українску мову та літературу.

У 1950 році Микола Скорський перейшов на викладацьку роботу до педагогічного училища, де вів ще й курс дитячої літератури. У процесі розробки цього курсу і почали з'являтися в міській та обласній пресі, а згодом і в «Літературній газеті» рецензії на твори для дітей та юнацтва. Пізніше цей курс слухали вже студенти педагогічного інституту.

Кам'янець-Подільський у ті роки був значним культурним центром: тут прцювали педагогічний та сільськогосподарський інститути, шість технікумів та училищ, драматичний театр, діяло літоб'єднання при міській газеті «Прапор Жовтня». Микола Скорський був членом бюро літоб'єднання, як член редколегії брав участь у підготовці літературно-художнього альманаху «Кам'янець-Подільський».

При сприянні Миколи Андрійовича у ті ж роки байкарем Микитою Годованцем, котрий саме оселився в Кам'янці після повернення з далеких колимських просторів, була підготовлена і в 1957 році видавництвом «Радянський Письменник» видана книжка «Байки». Саме з неї почався другий і особливо плідний етап творчості байкаря. Після виходу цієї збірки автор був офіційно реабілітований і відновлений у членстві Спілки письменників.

Восени 1956 року Миколу Скорського запросили до редакції Хмельницько обласної газети «Радянське Поділля» на посаду завідуючого відділом культури і шкіл. Журналістика стала для нього основним фахом – наступного року його оддним з перших в області прийняли до новоствореної Спілки журналістів СРСР.

Рецензії, оглядові статті Миколи Андрійовича публікувалися в газетах «Радянське Поділля», «Папор юності», «Молодь України», «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Жовтень», «Вітчизна», «Прапор», «Березіль», «Українська мова та література в школі», «Детская литература», а пізніше в збірниках «Література.Діти.Час». Саме тому правління Спілки письменників України й запросило критика в січні 1965 року виступити на пленумі Спілки, присвяченому дитячій літературі, зі співдоповіддю «Образ юного героя в повоєнній українській прозі для дітей та юнацтва».

У вересні 1966 року Микола Скорськийна запрошення керівництва Кам'янець-Подільського педінституту перейшов працювати на кафедру української літератури. В листопаді того ж року Микола Скорський – ще як голова літоб'єднання – на запрошення Президії СПУ приймав участь у п'тому з'їзді письменників України.

У 1980 році, вийшовши на пенсію, Микола Скорський переїжджає до Житомира і повністю віддається творчій роботі. На замовлення видавництва «Радянська школа» він написав посібник для вчителів «Образ Леніна в українській радянській літературі» і видав його у 1983 році. На той час це була одна з помітних літературознавчих праць, створена на основі того, що написали поети, прозаїки, драматурги про Леніна. Сьогодні вона – сторінка історії українського літературознавства 80-х років ХХ сторіччя.

За двадцять п'ять років, прожитих на Житомирщині, Микола Скорський опублікував десятки рецензій та статей в обласних і республіканських виданнях, серед них і про письменників Житомирщини – В.Васильчука, В.Грабовського, А.Журавського, М.Колесника, М.Курильчука, В.Нечипоренка, О.Опанасюка, М.Пасічника, І.Редчиця, Г.Цепкову, М.Ярмолюка.

У 1999 році багаторічна праця Миколи Скорського увінчалася монографією «Тодось Осьмачка.Життя і творчість», видано в Києві «Українським Центром духовної культури». З-під пера Миколи Скорського вийшов літературний портрет, який на согодні є чи не найвагомішим узагальненням у вивченні життєпису та творчої діяльності Тодося Осьмачки.

У 2002 році Миколу Скорського обрано почесним професором кафедри української літератури Кам'янець-Подільського педагогічного університету, в 2003 році – почесним професором Кам'янець-Подільського державного університету (з 2008  року – Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Була ще одна тема, якій Микола Андрійович присвятив усе своє життя – Тарас Григорович Шевченко. І лебединою піснею Миколи Скорського став «Володар у царстві духа.Поетичний життєпис Тараса Шевченка» - своєрідний підсумок десятиріч пошуку і осмислення розмаїтих картин життя і творчості Кобзаря, виданий його вдячним учням у 2006 році.

Лауреат Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка, літературної премії Фонду Волиняків-Швабінських (при фундації Українського Волинського Університету в Нью-Йорку).

Помер 10 січня 2016 р.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями, Почесною грамотою Секретаріату національної спілки журналістів.

Автор книжок

• «Українська література. Методичні вказівки для студентів ІІ-ІІІ курсів історичних факультетів педагогічних інститутів»,
• «Хмельницький театр ім. Г. І. Петровського» (нині Хмельницький обласний український музично-драматичний театр ім. Михайла Старицького),
• «Образ Леніна в українській радянській літературі»,
• «Тодось Осьмачка. Життя і творчість»,
• «Оксана Іваненко. Літературний портрет».
• «Володар у царстві духа». Поетичний життєпис Тараса Шевченка.

Опублікував близько 400 статей і рецензій з питань літератури та мистецтва у періодичних виданнях.

Лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (за працю «Тодось Осьмачка: життя і творчість», 2001 р.), премії імені Івана Огієнка (за книгу «Життя і творчість Тодося Осьмачки», 2003 р.) та преміі імені Василя Земляка (за поетичний життєпис Тараса Шевченка «Володар у царстві духа», 2013 р.).

Делегат IV (надзвичайного) з'їзду НСПУ.

Література

• Сохацька Є. І. Микола Андрійович Скорський // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. — С. 590—599.
• «Вишневий вітер» кобзаревого безсмертя: [про працю Скорського «Володар у царстві духа». Миколі Скорському — 90] / О. Логвиненко // Літературна Україна. — 2010. — 12 серпня. — С. 7
• Микола Скорський: Статті, рецензії, листи. Бібліографічний покажчик.- М. А.К.: Житомир, 2002.
• Баженов Л. В. «Поділля в працях дослідників» ХІХ- ХХ ст. — Кам'янець-Подільський. -1993. Про М. Скорського як дослідника літературно — мистецького життя на Поділлі. Стор.:100, 247, 340, 353,354.
• Домчин В. «Миколі Скорському — 75» // Літературна Україна. 5 жовтня 1995 р.
• Логвиненко О. «Професійність і правдивість» // Літературна Україна. 28 березня 1996 р.
• Логвиненко О. «Чарівна скринька митця»  //  Літературна Україна. 25 травня 2000 р.

• Волошина Н. «Трагедія розтерзаної душі» //  Українська література в загальноосвітній школі. 2001. № 2.

• Богуцька Н. «Відкриття забутого імені» // Подільські вісті. 8 вересня 2000 р.
• Домчин В. А. «Він був тим праведником!» // Народний лікар. № 9, вересень 2000 р.
• Письменники Радянської України. — К., 1988.- С.547.
• Письменники України. — Дніпропетровськ. — 1998. -С.276.
• Письменники Житомирщини. Книга I. — Житомир. — 2010 . С.211.
• З — над божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінничини.- Вінниця.- Континент — 2001.     
• Письменники Житомирщини. Книга 1. — видавець ПП Пасічник М. П., 2010 р.- 428 с. - ISBN 978-966-2936-48-3

Посилання

• Національна спілка письменників України. Письменницький довідник
• Названы лауреаты премии имени Василя Земляка [1]
• Лавреати Фонду Воляників–Швабінських 1998—2014