Каїрський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:21, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каїрський метрополітен
Файл:Cairo metro logo.png
Опис
КраїнаПрапор ЄгиптуЄгипет
МістоПрапор Каїру Каїр
Дата відкриття27 вересня 1987
Щоденний пасажиропотік3,6 млн[2]
Річний пасажиропотік700 млн ос.[3]
Сайтcairometro.gov.eg/HomePage.aspx
Маршрутна мережа
Кількість ліній3
Кількість станцій74[1]
Довжина мережі87 км
Ширина коліїєвропейська колія
Схема маршрутів

Каїрський метрополітен

CMNS: Каїрський метрополітен у Вікісховищі
Каїрський метрополітен
Станція Мар Гиргиз (Лінія 1)

Каїрський метрополітен — мережа ліній метрополітену у Великому Каїрі[en] (Єгипет). Це була перша з трьох повноцінних мереж метро в Африці та перша в арабському світі, яка була побудована. [4][5] Було відкрито в 1987 році, черга лінії 1[en] від Гельвана до площі Рамзес завдовжки 29 км [6] Станом на 2013 рік метро перевозило майже 4 мільйони пасажирів на день. [2] Станом на серпень 2020 року у Каїрському метрополітені є 74 станції[1], мережа має у своєму складі 3 - станції пересадки, загальною довжина мережі 89,4 км.

Ширина колії — (1435 мм).[1]

Характеристики

У метрополітені використовується стандартна колія (1435 мм). Мережа використовується різний тип живлення потягів: потяги на Лінії 1 живляться від повітряної контактної мережі, ліній 2 та 3 від третьої рейки. Ціна квитка в єгипетських фунтах становить 1.00 на кожну поїздку (станом на липень 2006 — 0,14 Євро або 0,18 доларів США), незалежно від відстані. У каїрському метро кожні два першого вагона — тільки для жінок. Це продовжується до раннього вечора, і призначено для жінок, які не хочуть їздити з чоловіками в одному вагоні. Але жінки можуть вільно користуватися і всіма іншими вагонами. Цей принцип поділу також використовується в Дубайському метро, відкритому 9 вересня 2009.

Мережа

Лінія Кінцеві
станції 		Відкриття Останнє
розширення 		Довжина Стації
 1  Гельван – Ель-Марг[7] 1987 1999 44.3 km[6] 35[7][8]
 2  Шубра-ель-Хейма – Ель-Муніб[7] 1996 2005 21.6 km[9][10] 20[7][8]
 3  Аттаба – Адлі-Монсур 2012 2020 19.5 km[11] 19[11]
Разом: 85.4 km[11] 74[7][Note 1]

Лінія 1 (Гельван — Ель-Марг)

Лінія 1 (араб. الخط الأول‎) (Гельван араб. حلوان‎ — Ель-Марг араб. المرج‎) (червона лінія) була відкрита в 1987, після сполучення двох вже існуючих наземних ліній з невеликою підземною дільницею, прокладеною під міським центром. Протяжність лінії 44.3 км, з яких тільки 3 споруджені під землею. На лінії працюють 35 станції. Пасажиромісткість становить 60000 осіб на годину. Іноді лінію називають «французькою». Лінія прямує від індустріального району Гельван на півдні до Ель-Марг на півночі. Лінію будували в три етапи:

  • Перший: (Гельван/Рамзес-філд): 29 км, відкриття дільниці 27 вересня 1987.
  • Другий: (Рамзес-філд/Ель-Марг): 14 км, відкриття 5 квітня 1989 року.
  • Третій: Північне продовження лінії 1: 1,3 км, відкриття у травні 1999 року.

Лінія 2 (Шубра-ель-Хейма – Ель-Муніб)

Каїрська мережа метро була значно розширена в середині 1990-х із завершенням будівництва 2 (жовтої) лінії, що прямує з Шубри до Каїрського університету. Протяжність становить 19 км із 18 станціями на них. Іноді лінію називають «японською лінією». Це перша лінія метро, що перетнула Ніл. Друга лінія була відкрита в чотири етапи з 1996 до 2000 року і була в кінцевому підсумку досягла Гізи. Це здебільшого підземний тунель за винятком двох дільниць: короткої секції на півночі, що закінчується близько Шубри, яка прокладена естакадою, і дільниці на самому півдні, який є прикладом відкритого способу будівництва підземних споруд. Головна відмінність між першою і другою лінією — це те, що в першому використовується контактна мережа, в той час як у другій — контактна рейка. Лінія була побудована в чотири етапи:

  • Перший: (Шубра-ель-Хейма/Рамзес-філд): 8 км, дільниця відкрита в 1996.
  • Другий: (Рамзес-філд/Аль-Тахрір): 3 км, відкриття в 1997.
  • Третій: (Аль-Тахрір/Каїрський університет у Болаці): 5,5 км, відкриття в 1999.
  • Четвертий: (Каїрський університет/Аль-Омранія в Гізі): 2,7 км, відкриття в 2000.

Лінія 3 (Аттаба – Адлі-Монсур)

Лінія 3 (зелена) на початок 2020-х прямує від Аттаби до клубу Адлі-Монсур, і триває будівництво решти лінії на північний захід від Великого Каїру. За планом лінія має сполучити міжнародний аеропорт Каїра з Каїрським університетом та Імбаби[en]. Лінія прямує під Нілом, як і лінія 2. Загальна довжина лінії має скласти 50 км, і має реалізовуватися у три фази: [12]

  • 21 лютого 2012: відкрита початкова дільниця «Аттаба» — «Аббасія», 5 станцій та 4,3 км.[13]
  • 7 травня 2014: розширення лінії на 4 станції, дільниця «Аббасія» — «Аль-Ахрам» завдовжки 7,7 км[14][15]
  • 15 червня 2019: розширення лінії від Аль-Ахрама до клубу Ель-Шамс (за винятком станції Площа Геліополіс).[16]

Перспективи

Запропоновані проекти ще чотирьох ліній. Мета — зменшити хронічну перевантаженість каїрських доріг. Реалізація цих проектів відкладена на віддалену перспективу.

  • Лінія 3 — Планується розвиток лінії, лінія буде протягнута з північного заходу Великого Каїру (від Імбаби) до Каїрського Міжнародного Аеропорту на північному сході, пройде через два рукави Нілу. Повна довжина дорівнюватиме приблизно 30 км, більша частина з яких — підземний тунель.
  • Лінія 4 — Повна довжина складе 24 км, більша частина з яких також — підземний тунель. Лінія перетне два рукави Нілу. Пройде з північного заходу від Аль-Ахрам до Наср Сіті на сході.
  • Лінія 5 — Це лінія-півколо, яка з'єднає гілки 1-4 і матиме довжину 20 км. Заплановано повністю як підземний тунель.
  • Лінія 6 — Ця лінія простягнеться з півночі на південь і матиме довжину 19 км, більша частина якої за проектом — підземний тунель. Проте здійснення проекту буде залежати від доступних коштів у бюджеті.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Cairo. metrobits.org. 28 серпня 2020. Процитовано 30 березня 2021.
  2. ↑ а б Sood, Suemedha (15 березня 2013). Subway systems by the numbers. BBC. Процитовано 28 липня 2014.
  3. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ame не вказано текст
  4. ↑ Cairo Metro, Egypt. Railway-Technology.com. Kable. Процитовано 26 червня 2014.
  5. ↑ Cairo. UrbanRail.Net. Процитовано 26 червня 2014.
  6. ↑ а б First Line Working. Cairo Metro, Inc. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 27 червня 2014.
  7. ↑ а б в г д Metro lines. Cairo Metro, Inc. Архів оригіналу за 22 червня 2014. Процитовано 27 червня 2014.
  8. ↑ а б FAQ. Cairo Metro, Inc. Архів оригіналу за 23 червня 2014. Процитовано 27 червня 2014.
  9. ↑ Line 2. National Authority for Tunnels. Процитовано 28 червня 2014.
  10. ↑ El-Nahhas, Fathalla M. (2006). Tunnelling and Supported Deep Excavations in the Greater Cairo (pdf). Int. Symposium on Utilization of Underground Space in Urban Areas: 5. Процитовано 28 червня 2014.
  11. ↑ а б в Line 3. railway-news. Процитовано 24 серпня 2020.
  12. ↑ Abeer Saady (May–June 2007). Cairo's Metro Gets Bigger & Better. German-Arab chamber of industry and commerce. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 27 жовтня 2008. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  13. ↑ VINCI : Opening of Phase 1 of Line 3 of the Cairo metro. 4-traders.com. Surperformance. 22 лютого 2012. Процитовано 27 червня 2014.
  14. ↑ New Abbasiya-Heliopolis metro line opens in Cairo. Ahram Online. 7 травня 2014. Процитовано 3 червня 2014.
  15. ↑ Cairo metro Line 3 extension opens. Railway Gazette International. 8 травня 2014. Процитовано 27 червня 2014.
  16. ↑ Egypt opens three new stations in the Cairo metro system ahead of 2019 AFCON

Посилання

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «Note», але не знайдено відповідного тегу <references group="Note"/>

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каїрський_метрополітен&oldid=34608946