Дороті Пітман Г'юз
| Дороті Пітман Г'юз | |
|---|---|
| Народилася |
1938 Лампкін, Джорджія, США |
| Померла |
1 грудня 2022 (84 роки) Тампа, Флорида, США |
| Країна |
 США |
| Місце проживання | Джексонвілл |
| Діяльність | активістка за права жінок |
| Знання мов | англійська |
| Родичі | Gabourey Sidibe (niece) |
| Діти | 3 |
Дороті Пітман Г'юз (нар. 1938[1]) — американська феміністка другої хвилі, активістка захисту дітей, афроамериканська активістка, ораторка, письменниця, новаторка афроамериканського малого бізнесу. Співзасновниця журналу Ms., першого в США притулку для жінок, соратниця Глорії Стайнем.
Життєпис
Дороті Пітман Г'юз народилася у 1938 році в Лампкіні, штат Джорджія. Коли Дороті було десять років, її батька побили і залишили мертвим на порозі будинку її сім'ї; родина вважає, що це злочин, скоєний членами Ку-клукс-клану. Г'юз ще у дитинстві вирішила присвятити життя поліпшенню життєвих обставин через активізм.[2]
Мати трьох дочок і тітка акторки Габурі Сідібе.[3]
Діяльність
Пітмен Г'юз переїхала з Джорджії до Нью-Йорка в 1957 році. Протягом 1960-х у Нью-Йорку працювала продавчинею, прибиральницею та співачкою у нічному клубі. Почала громадську активність зі збирання грошових коштів на заставу протестувальників за громадянські права.[4]
Наприкінці 1960-х, потребуючи догляду за власними дітьми (до 1970 року мала тьох дочок) Пітман Г'юз організувала мультирасовий кооперативний денний центр на Вест-Сайді з догляду за дітьми, який в своїй статті описала оглядачка журналу New York Magazine Глорія Стайнем. Г'юз і Стайнем подружилися, і Г'юз заохочувала Стайнем почати публічно говорити з нею про жіночий рух. Удвох вони два роки подорожували країною з лекціями. Пізніше Г'юз закликала Стайнем заснувати культовий феміністичний журнал Ms.
Пітмен Г'юз організувала у Нью-Йорку перший притулок для жінок і стала співзасновницею Нью-Йоркського агентства з питань розвитку дітей, який став піонером у догляді за дітьми, зазначаючи, що «забагато жінок змушені залишати своїх дітей вдома, поки працюють, аби прогодувати свої сім'ї».[2] Пітмен Г'юз також співзасновниця (у 1971) з Глорією Стайнем Альянсу жіночих дій — новаторського національного інформаційного центру, який спеціалізувався на несексексистській, міжрасовій освіті дітей. Активістки разом гастролювали, дискутуючи про расу, клас та гендер протягом 1970-х років.[5][2]
Пітмен Г'юз була запрошеною викладачкою Колумбійського університету, викладала курс «Динаміка змін» у коледжі Нью-Рошель, також була запрошеною викладачкою у Сіті-коледжі на Манхеттені.[6]
У 1992 році Пітмен Г'юз стала співзасновницею Товариства збереження історичної спадщини Чарльза Джанкшн у Джексонвіллі, штат Флорида, використовуючи колишню садибу Джанкшн для боротьби з бідністю шляхом садівництва та виробництва продуктів харчування.[7]
У 1997 році Пітмен Г'юз стала першою афроамериканською жінкою, яка володіла центром канцелярських товарів Harlem Office Supply, Inc., і стала членкою Асоціації канцеляристів Нью-Йорка (SANY). У травні 1997 року Пітмен Г'юз почала пропонувати акції HOS за 1,00 доларів за акцію приватним особам, корпораціям, партнерствам та некомерційним організаціям, орієнтованим на афроамериканських дітей. Вона писала про свій досвід у «Прокинься і понюхай долари!» (2000), пропагуючи володіння малим бізнесом інших афроамериканців та афроамериканок як форму розширення прав і можливостей.[8][6]
Пітмен Г'юз брала участь у Верхній зоні розширення можливостей Мангетену (UMEZ), федеральній програмі, започаткованій адміністрацією Клінтона у 1994 році, що передбачає 300 мільйонів доларів федеральних, державних і міських грошей для економічного розвитку Гарлему. Пітмен Г'юз була частиною дослідницької групи, яка створила Центр обслуговування бізнес-ресурсів та інвестицій (BRISC), який був зосереджений на розвитку малого, місцевого бізнесу в Гарлемі. Однак Пітман Г'юз згодом стала її критикинею. Ці програми привели в Гарлем великі компанії, такі як Old Navy та Disney, щоб створити робочі місця, але врешті-решт створили більшу конкуренцію для місцевих підприємств.
Відзнаки
Опра Вінфрі відзначила Пітмен Г'юз як одну з «Великих мам» Америки.[5]
У поп-культурі
Джанель Моне зіграла Пітмен Г'юз у фільмі Глорії 2020 року.[9]
Праці
- Life Is About Choices, Not Excuses: The Life of Ruther Youmans Tyson (2014) Jacksonville, Fla.: DPH Book Publishing ISBN 978-0985364113 (as editor)[10]
- I'm Just Saying, It looks Like Ethnic Cleansing: The Gentrification of Harlem (2012) Jacksonville, Fla.: DPH Book Publishing. ISBN 9780985364106ISBN 9780985364106
- Wake Up and Smell the Dollars! Whose Inner-City Is this Anyway!: One Woman's Struggle Against Sexism, Classism, Racism, Gentrification, and the Empowerment Zone (2000) Phoenix, AZ: Amber Books. ISBN 9780965506472ISBN 9780965506472
Примітки
- ↑ Wynn, Dan. Gloria Steinem (with Dorothy Pitman Hughes). National Portrait Gallery; Smithsonian Institution. Процитовано 10 жовтня 2012.
- ↑ а б в Wilson, Cristin (27 січня 2001). Q&A with author and activist Dorothy Pitman Hughes. Florida Times-Union. Процитовано 9 жовтня 2012. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «Q&A» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Vineyard, Jennifer, «Read Gabourey Sidibe's Wonderful Speech From the Ms. Foundation Gala», Vulture, May 2, 2014.
- ↑ Collection: Dorothy Pitman Hughes papers | Smith College Finding Aids. findingaids.smith.edu. Процитовано 18 червня 2020.
Ця стаття містить текст, доступний за ліцензією CC BY 3.0.
- ↑ а б Jones, Tracy (3 січня 2011). Women of resolve have intentions that will be felt in the community. Florida Times-Union (archived). Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 5 жовтня 2017. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «resolve» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б Hughes, Dorothy Pitman (1 квітня 2000). Wake Up and Smell the Dollars! Whose Inner-city is this Anyway!: One Woman's Struggle Against Sexism, Classism, Racism, Gentrification, and the Empowerment Zone. ISBN 9780965506472. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «wake» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Rabhan, Anna (14 березня 2011). Lift, Don't Separate! Dorothy Pitman Hughes and Gloria Steinem to speak in Jacksonville. EU Jacksonville. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 8 жовтня 2012.
- ↑ Rose, Yvonne; Moore, Toni. Empowering Who?. BlackBookNews.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 9 жовтня 2012.
- ↑ Sarrubba, Stefania (12 грудня 2018). Janelle Monáe to play Dorothy Pitman Hughes in Gloria Steinem biopic. Gay Star News (брит.). Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Collection: Dorothy Pitman Hughes papers | Smith College Finding Aids. findingaids.smith.edu. Процитовано 18 червня 2020. Ця стаття містить текст, доступний за ліцензією CC BY 3.0.
|
