Глорія Стайнем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глорія Стайнем
англ. Gloria Steinem
G steinem 2011.jpg
2011 рік
Ім'я при народженні Gloria Marie Steinem
Народилася 25 березня 1934(1934-03-25) (88 років)
Толідо, Огайо
Громадянство США США
Місце проживання США
Діяльність журналістка, письменниця, репортерка, активістка, есеїстка, редакторка, лекторка, борчиня за права жінок, акторка, правозахисниця
Галузь есей, журналістика[1], політика[1] і фемінізм[1]
Alma mater Коледж Сміт[2] і Waite High Schoold
Знання мов англійська[3][1]
Заклад Чайяннеd
Членство Фі Бета Каппа, National Women's Political Caucusd[4] і Демократичні соціалісти Америки
Напрямок фемінізм
Брати, сестри Susanne Steinem Patchd
У шлюбі з David Baled
Автограф Gloria Steinem signature (cropped).jpg
Нагороди
IMDb ID 0825887
Сайт gloriasteinem.com

Глорія Марі Стайнем (англ. Gloria Marie Steinem, 25 березня 1934(19340325), Толідо, Огайо) — американська феміністка, журналістка, соціальна та політична активістка, авторка, редакторка і лекторка. В кінця 1960-х-початку 1970-х Глорія Стайнем стала найвідомішою у США борчинею за жіночі права, національно визнаною лідеркою і представницею феміністичного руху.[5][6][7]

Стайнем працювала оглядачкою для New York Magazine і є однією з засновниць журналу Ms.[6]. В 1969 опублікувала статтю «англ. After Black Power, Women's Liberation»[8], котра принесла їй національну популярність як лідерці феміністського руху[9].

У 2005 Стайнем, Джейн Фонда і Робін Морган стали співзасновницями некомерційної організації Women's Media Center[en], метою якої є створення позитивного іміджу жінок у ЗМІ.[10]

Більшість свого часу Стайнем присвячує публічним виступам на тему рівності, виступає як організаторка й подорожує з лекціями різними країнами.[11]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 25 березня 1934 року в Толідо, штат Огайо, в сім'ї Рут (Ruth) і Лео Стейнем (Leo Steinem). Лео, торговець антикваріатом, був сином євреїв-іммігрантів з Польщі й Німеччини, а предки Рут — німці. Коли Глорія була ще дитиною, її мати перенесла нервовий зрив, після якого провела декілька років в лікарні для розумово неповноцінних людей. Коли Глорії було 10 років, батьки розлучилися, батько поїхав у Каліфорнію, дівчинка залишилася з матір'ю в Толедо. Сім'я ніколи не була забезпеченою, а з від'їздом батька становище погіршилось ще більше.

Закінчивши школу, Стейнем вступила в жіночий Smith College. У 1960 році стала співробітницею новозаснованого журналу «Help!». Редактор «Esquire» замовив Стайнем статтю, яку вона пізніше назвала своєю першою серйозною роботою, — в 1962-му вийшла стаття про те, що жінки вимушені вибирати між кар'єрою і шлюбом. У 1963-му, працюючи над статтею для журналу «Huntington Hartford's Show», Стайнем влаштувалася офіціанткою в нью-йоркський «Playboy Club». Статтю, в якій розповідалося про те, як поводяться з жінками в подібних клубах, доповнювала фотографія авторки в уніформі «зайчика Плейбой» — корсет, краватка-метелик, заячі вушка. У 1985-му на основі її досвіду був знятий телефільм. У 1968-му Стейнем отримала роботу в нещодавно заснованому світському журналі «New York magazine», а в 1972 році стала однією із засновниць першого феміністського видання «Ms.». Перший регулярний випуск журналу, що вийшов в липні накладом 300 тисяч екземплярів, розійшовся за три дні. Стейнем продовжувала писати для журналу 15 років, поки в 1987-му його не продали. У 2001-му він повернувся в руки жіночого руху, і Глорія Стайнем залишається однією з шести основних редакторок журналу і входить до складу консультативної ради.

У 2005 році Стайнем разом з Робін Морган і Джейн Фондою працювала над створенням некомерційної організації «Жіночий медіацентр» (Women's Media Center), яка ставить метою посилення ролі жінок в ЗМІ шляхом громадських виступів, інформування, навчання лідерським навичкам і створення оригінального змісту. Нині Стайнем входить у правління організації. Вона продовжує займатися політикою і проєктами, пов'язаними з пресою, як коментаторка, письменниця, лекторка й організаторка, агітуючи за кандидаток і реформи й публікуючи нові книги та статті.

Глорія Стайнем працювала над тим, щоб жінки отримали рівні з чоловіками політичні та економічні можливості, ратувала за збільшення кількості жінок на керівних посадах, у тому числі в конгресі й уряді, виступала проти апартеїду в Південній Африці, проти економічної й соціальної дискримінації не лише жінок, але й афроамериканців(-ок), латиноамериканців(-ок) та інших національних меншин. Згодом Стайнем стала активною учасницею руху за права тварин і не обійшла увагою проблему одностатевих шлюбів; також вона противниця порнографії й поширеної у світі практики калічення жіночих геніталій.

У 1993 році Стайнем увійшла в Національний жіночий зал слави. У 1986-му їй довелося зіткнутися з раком грудей і перемогти хворобу. 3 вересня 2000 року 66-річна, Глорія одружилася з Девідом Бейлом, батьком актора Крістіана Бейла. Шлюб тривав 3 роки, в грудні 2003-го Девід помер від лімфоми.

Ставлення до шлюбу[ред. | ред. код]

Глорія Стайнем (праворуч) і Еліс Вокер на обкладинці Ms. magazine, осінь 2009 року

Стайнем мала аборт і поїздку в Індію після коледжу Сміта задля уникнення шлюбу[12].

Кар'єра завжди стояла для Стайнем на першому місці, але ніколи не заважала її тривалим тісним взаємовідносинам. Прохолодність Догляд за безпорадною матір'ю дитинстві вплинув на небажання заводити родину в класичному розумінні: «Я намагалася піклуватися про матір тоді, коли була ще занадто молода, щоб піклуватися про себе».[джерело?] Натомість мала численні серійні стосунки, які називала мінішлюбами.[джерело?]

У 1960-х була заручена з Бобом Бентоном, з яким працювала в «Esquire».

У 70-ті Стайнем говорила: «Легальний шлюб робить вас половиною особи. А який чоловік хоче жити з половиною жінки?»[джерело?]

Стайнем оцінювала пріоритет кар'єри над сім'єю так: «Саморозкриття — ось гідна мета життя». У «Революції зсередини» (1973) Стайнем наводить висновок із самоаналізу: «Я думаю, що істина полягає в тому, що пошук самих себе дає більше радості й добробуту, ніж все, що може запропонувати роман».

Перша сусідка Стайнем по кімнаті, Барбара Нессим, художниця з Нью-Йорка, згадує: «Я думаю, що Глорія завжди любила людство більше, ніж людей. Завжди більше цікавилася любов'ю до світу, ніж людською любов'ю».[джерело?]

Філософські погляди Стайнем на дуалізм кар'єри й сім'ї фактично висловила у заяві пресі в 1988 році: «Я не можу любити в полоні».

Книги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1027.
  3. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/150223715
  4. HistoryNational Women's Political Caucus.
  5. Library, CNN. Gloria Steinem Fast Facts. CNN. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018. 
  6. а б Gloria Steinem facts, information, pictures | Encyclopedia.com articles about Gloria Steinem. www.encyclopedia.com (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018. 
  7. Gloria Steinem | HistoryNet. www.historynet.com (амер.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 2 січня 2018. 
  8. Gloria Steinem on the Relationship Between the Black Power and Women's Liberation Movements -- New York Magazine. nymag.com. Архів оригіналу за 1 січня 2013. Процитовано 2 січня 2018. 
  9. Gloria Steinem, Feminist Pioneer, Leader for Women's Rights and Equality. The Connecticut Forum. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 9 листопада 2014.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  10. New Season of "Women's Media Center Live with Robin Morgan". www.feminist.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 2 січня 2018. 
  11. About. Gloria Steinem (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 2 січня 2018. 
  12. Генрі і Тейтц, 1987

Посилання[ред. | ред. код]