Глорія Стайнем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глорія Стайнем
2011 рік

2011 рік
Народження 25 березня 1934(1934-03-25) (83 роки)
  Толідо, Огайо
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Коледж Сміт[d][1]
Рід діяльності журналіст[1], письменник, репортер[d], активіст[d][1], есеїст[1], редактор[d][1] і лектор[d][1]
Нагороди та премії
Сайт: gloriasteinem.com
CMNS: Глорія Стайнем на Вікісховищі

Глорія Стайнем (25 березня 1934(19340325), Толідо, Огайо) — соціальна активістка, авторка, редакторка і лекторка. Починаючи з кінця 1960-х, Глорія Стайнем була найбільш відомою борчинею за жіночі права[Де?].

Біографія[ред.ред. код]

Глорія народилася 25 березня 1934 року в Толідо, штат Огайо, в сім'ї Рут (Ruth) і Лео Стейнем (Leo Steinem). Лео, торговець антикваріатом, був сином євреїв-іммігрантів з Польщі і Німеччини, а предки Рут — німці. Коли Глорія була ще дитиною, її мати перенесла нервовий зрив, після якого провела декілька років в лікарні для розумово неповноцінних людей. Коли Глорії було 10 років, батьки розлучилися, батько поїхав у Каліфорнію, дівчинка залишилася з матір'ю в Толедо. Сім'я ніколи не була забезпеченою, а з від'їздом батька становище сім'ї погіршало.

Закінчивши школу, Стейнем поступила в жіночий Smith College. У 1960 році стала співробітницею новозаснованого журналу «Help!». Редактор «Esquire» замовив Глорії статтю, яку вона пізніше назвала своєю першою серйозною роботою, — в 1962-му вийшла стаття про те, що жінки вимушені вибирати між кар'єрою і шлюбом. У 1963-му, працюючи над статтею для журналу «Huntington Hartford's Show», Глорія влаштувалася офіціанткою в нью-йоркський «Playboy Club». Статтю, в якій розповідалося про те, як поводяться з жінками в подібних клубах, доповнювала фотографія Глорії в уніформі «зайчика Плейбой» — корсет, краватка-метелик, заячі вушка. У 1985-му на основі її досвіду був знятий телефільм. У 1968-му Стейнем отримала роботу в нещодавно заснованому світському журналі «New York magazine», а в 1972 році стала однією із засновниць першого феміністського видання «Ms.». Перший регулярний випуск журналу, що вийшов в липні накладом 300 тисяч екземплярів, розійшовся за три дні. Стейнем продовжувала писати для журналу 15 років, поки в 1987-му його не продали. У 2001-му він повернувся в руки жіночого руху, і Глорія залишається одним з шести основних редакторів журналу і входить до складу консультативної ради.

У 2005 році Стейнем разом з Робін Морган і Джейн Фондою працювала над створенням некомерційної організації «Жіночий медіа-центр» (Women's Media Center), яка ставить своєю метою посилення ролі жінок в ЗМІ шляхом громадських виступів, інформування, навчання лідерським навичкам і створення оригінального змісту. Нині Стейнем входить в правління організації. Вона продовжує займатися політикою і проектами, пов'язаними з пресою, як коментаторка, письменниця, лекторка і організаторка, агітуючи за кандидатів і реформи і публікуючи нові книги і статті.

Глорія працювала над тим, щоб жінки отримали рівні з чоловіками політичні і економічні можливості, ратувала за збільшення кількості жінок на керівних посадах, у тому числі, в конгресі і уряді, виступала проти апартеїду в Південній Африці, проти економічної і соціальної дискримінації не лише жінок, але і афроамериканців, латиноамериканців та інших національних меншин. Згодом Стейнем стала активною учасницею руху за права тварин і не обійшла увагою проблему одностатевих шлюбів, також вона противниця порнографії і прийнятої на Сході практики жіночого обрізання.

У 1993 році Стейнем була введена в Національний жіночий зал слави. У 1986-му їй довелося зіткнутися з раком грудей, але Глорія перемогла хворобу. 3 вересня 2000 року, у віці 66 років, Глорія вийшла заміж за Девіда Бейла, батька актора Крістіана Бейла. Їх шлюб тривав 3 роки, в грудні 2003-го Девід помер від лімфоми.

Ставлення до шлюбу[ред.ред. код]

Глорія Стайнем (праворуч) і Еліс Уокер на обкладинці Ms. magazine, осінь 2009 року

За життя у Глорії був аборт, і поїздка в Індію після закінчення коледжу Сміта задля уникнення шлюбу[7].

Кар'єра для неї завжди стояла на першому місці, але ніколи не заважала її тривалим тісним взаємовідносинам. Страх Стайнем перед постійними зобов'язаннями психологічно обґрунтований спогадами про догляд за безпорадною матір'ю. Вона так говорить про цей період: «Я намагалася піклуватися про матір тоді, коли була ще занадто молода, щоб піклуватися про себе».[джерело?] Це відбило бажання піклуватися про своїх власних дітей і зв'язати своє життя з одним чоловіком.

У Глорії Стейнем були численні романи з відомими чоловіками Сполучених Штатів. У 1960-х роках Стайнем була заручена з Бобом Бентоном, з яким вона працювала в "Esquire". Вона називала свої серійні стосунки міні-шлюбами.[джерело?]

У сімдесяті Стайнем говорила грубше: "Легальний шлюб робить вас половиною особи. А який чоловік хоче жити з половиною жінки?"[джерело?]

Стайнем раціоналізувала і оцінювала своє віддання перевазі над кар'єри сім'єю, висловлюючи такі думки, як: "Саморозкриття - ось гідна мета життя". У "Революції зсередини"(1973) Стайнем дає виведення з самоаналізу: "Я думаю, що істина полягає в тому, що пошук самих себе дає більше радості і благополуччя, чим все, що може запропонувати роман".

Перша сусідка Стайнем по кімнаті, Барбара Нессим, художниця з Нью-Йорка, згадує: "Я завжди говорила про це. Глорія - ніколи... Ні, вона з багатьма зустрічалася, чоловіки завжди закохувалися в неї. Але я думаю, що Глорія завжди любила людство більше, ніж людей. Завжди більше цікавилася любов'ю до світу, чим людською любов'ю".[джерело?] Філософські погляди Стайнем на проблему кар'єри і сім'ї фактично висловлені у її заяві пресі в 1988 році: "Я не можу любити в полоні".

Книги[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.