Глорія Стайнем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глорія Стайнем
G steinem 2011.jpg
2011 рік
Народилася 25 березня 1934(1934-03-25) (84 роки)
Толідо, Огайо
Громадянство Flag of the United States.svg США
Місце проживання
Діяльність журналістка, письменниця, репортер, активістка, есеїст, редакторка, лекторка
Alma mater Коледж Сміт[d][1]
Членство Phi Beta Kappa Society[d]
Напрямок фемінізм
У шлюбі з David Bale[d]
Нагороди
IMDb nm0825887
Сторінка в Інтернеті gloriasteinem.com

Глорія Стайнем (25 березня 1934(19340325), Толідо, Огайо) — американська феміністка, журналістка, соціальна і політична активістка, авторка, редакторка і лекторка. В кінця 1960-х-початку 1970-х Глорія Стайнем стала найбільш відомою борчинею за жіночі права, національно визнаною лідеркою і представницею феміністичного руху.[2][3][4]

Стайнем працювала оглядачкою для New York Magazine і є однією з засновниць журналу Ms.[en][3]. В 1969 опублікувала статтю «англ. After Black Power, Women's Liberation»[5], котра принесла їй національну популярність в якості лідерки феміністського руху[6].

В 2005 Стайнем, Джейн Фонда і Робін Морган стали співзасновницями некомерційної організації Women's Media Center[en], метою якої є створення позитивного іміджу жінок у ЗМІ.[7]

Більшість свого часу Стайнем присвячує публічним виступам на тему рівності, виступає в якості організаторки і подорожує з лекціями різними країнами.[8]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 25 березня 1934 року в Толідо, штат Огайо, в сім'ї Рут (Ruth) і Лео Стейнем (Leo Steinem). Лео, торговець антикваріатом, був сином євреїв-іммігрантів з Польщі і Німеччини, а предки Рут — німці. Коли Глорія була ще дитиною, її мати перенесла нервовий зрив, після якого провела декілька років в лікарні для розумово неповноцінних людей. Коли Глорії було 10 років, батьки розлучилися, батько поїхав у Каліфорнію, дівчинка залишилася з матір'ю в Толедо. Сім'я ніколи не була забезпеченою, а з від'їздом батька становище погіршало.

Закінчивши школу, Стейнем вступила в жіночий Smith College. У 1960 році стала співробітницею новозаснованого журналу «Help!». Редактор «Esquire» замовив Глорії статтю, яку вона пізніше назвала своєю першою серйозною роботою, — в 1962-му вийшла стаття про те, що жінки вимушені вибирати між кар'єрою і шлюбом. У 1963-му, працюючи над статтею для журналу «Huntington Hartford's Show», Глорія влаштувалася офіціанткою в нью-йоркський «Playboy Club». Статтю, в якій розповідалося про те, як поводяться з жінками в подібних клубах, доповнювала фотографія Глорії в уніформі «зайчика Плейбой» — корсет, краватка-метелик, заячі вушка. У 1985-му на основі її досвіду був знятий телефільм. У 1968-му Стейнем отримала роботу в нещодавно заснованому світському журналі «New York magazine», а в 1972 році стала однією із засновниць першого феміністського видання «Ms.». Перший регулярний випуск журналу, що вийшов в липні накладом 300 тисяч екземплярів, розійшовся за три дні. Стейнем продовжувала писати для журналу 15 років, поки в 1987-му його не продали. У 2001-му він повернувся в руки жіночого руху, і Глорія залишається однією з шести основних редакторок журналу і входить до складу консультативної ради.

У 2005 році Стейнем разом з Робін Морган і Джейн Фондою працювала над створенням некомерційної організації «Жіночий медіа-центр» (Women's Media Center), яка ставить своєю метою посилення ролі жінок в ЗМІ шляхом громадських виступів, інформування, навчання лідерським навичкам і створення оригінального змісту. Нині Стейнем входить в правління організації. Вона продовжує займатися політикою і проектами, пов'язаними з пресою, як коментаторка, письменниця, лекторка і організаторка, агітуючи за кандидатів і реформи і публікуючи нові книги і статті.

Стайнем працювала над тим, щоб жінки отримали рівні з чоловіками політичні і економічні можливості, ратувала за збільшення кількості жінок на керівних посадах, у тому числі в конгресі і уряді, виступала проти апартеїду в Південній Африці, проти економічної і соціальної дискримінації не лише жінок, але і афроамериканців, латиноамериканців та інших національних меншин. Згодом Стейнем стала активною учасницею руху за права тварин і не обійшла увагою проблему одностатевих шлюбів; також вона противниця порнографії і прийнятої на Сході практики жіночого обрізання.

У 1993 році Стейнем введена в Національний жіночий зал слави. У 1986-му їй довелося зіткнутися з раком грудей, але Глорія перемогла хворобу. 3 вересня 2000 року, у віці 66 років, Глорія одружилася з Девідом Бейлом, батьком актора Крістіана Бейла. Їх шлюб тривав 3 роки, в грудні 2003-го Девід помер від лімфоми.

Ставлення до шлюбу[ред. | ред. код]

Глорія Стайнем (праворуч) і Еліс Уокер на обкладинці Ms. magazine, осінь 2009 року

За життя у Глорії був аборт і поїздка в Індію після закінчення коледжу Сміта задля уникнення шлюбу[9].

Кар'єра завжди стояла на першому місці, але ніколи не заважала її тривалим тісним взаємовідносинам. Прохолодність Стайнем до постійних зобов'язань психологічно обґрунтована спогадами про догляд за безпорадною матір'ю. Вона так говорить про цей період: «Я намагалася піклуватися про матір тоді, коли була ще занадто молода, щоб піклуватися про себе».[джерело?] Це відбило бажання піклуватися про своїх власних дітей і зв'язати життя з одним партнером.

У Глорії Стейнем були численні романи з відомими чоловіками США. У 1960-х роках Стайнем була заручена з Бобом Бентоном, з яким працювала в "Esquire". Вона називала свої серійні стосунки міні-шлюбами.[джерело?]

У сімдесяті Стайнем говорила грубіше: "Легальний шлюб робить вас половиною особи. А який чоловік хоче жити з половиною жінки?"[джерело?]

Стайнем оцінювала своє надання переваги кар'єрі над сім'єю, висловлюючи такі думки: "Саморозкриття - ось гідна мета життя". У "Революції зсередини"(1973) Стайнем дає виведення з самоаналізу: "Я думаю, що істина полягає в тому, що пошук самих себе дає більше радості і благополуччя, ніж все, що може запропонувати роман".

Перша сусідка Стайнем по кімнаті, Барбара Нессим, художниця з Нью-Йорка, згадує: "Я завжди говорила про це. Глорія - ніколи... Ні, вона з багатьма зустрічалася, чоловіки завжди закохувалися в неї. Але я думаю, що Глорія завжди любила людство більше, ніж людей. Завжди більше цікавилася любов'ю до світу, ніж людською любов'ю".[джерело?] Філософські погляди Стайнем на проблему кар'єри і сім'ї фактично висловлені у її заяві пресі в 1988 році: "Я не можу любити в полоні".

Книги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English — С. 1027. — ISBN 978-0-300-04854-4
  2. Library, CNN. Gloria Steinem Fast Facts. CNN. Процитовано 2018-01-02. 
  3. а б Gloria Steinem facts, information, pictures | Encyclopedia.com articles about Gloria Steinem. www.encyclopedia.com (en). Процитовано 2018-01-02. 
  4. Gloria Steinem | HistoryNet. www.historynet.com (en-US). Процитовано 2018-01-02. 
  5. Gloria Steinem on the Relationship Between the Black Power and Women's Liberation Movements -- New York Magazine. nymag.com. Процитовано 2018-01-02. 
  6. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  7. New Season of "Women's Media Center Live with Robin Morgan". www.feminist.com. Процитовано 2018-01-02. 
  8. About. Gloria Steinem (en-US). Процитовано 2018-01-02. 
  9. Генрі і Тейтц, 1987

Посилання[ред. | ред. код]