Синчівка сірощока
| Синчівка сірощока | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mixornis flavicollis (Bonaparte, 1850) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Macronous flavicollis Macronus flavicollis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синчі́вка сірощока[2] (Mixornis flavicollis) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Ендемік Індонезії.
Опис
Довжина птаха становить 13-14 см. Верхня частина тіла охристо-коричнева, тім'я руде. Груди світло-рудувато-бежеві. Обличчя сіре. Очі світло-жовті, дзьоб чорний. У представників підвиду M. f. prillwitzi голова сірувата, верхня частина тіла оливково-зелена, груди світло-жовтуваті.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- M. f. flavicollis Bonaparte, 1850 — Ява;
- M. f. prillwitzi Hartert, E, 1901 — острови острови Канґеан[en].
Представники підвиду M. f. prillwitzi деякі дослідники вважають окремим видом Mixornis prillwitzi[4].
Поширення і екологія
Сірощокі синчівки живуть у вологих тропічних лісах. Зустрічаються невеликими зграйками. Живляться переважно комахами. Сезон розмноження на заході Яви триває з лютого по квітень. Гніздо кулеподібне. В кладці 2 яйця. Сірощокі синчівки іноді стають жертвами гніздового паразитизму азійської зозулі-дронго.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Mixornis flavicollis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Mixornis prillwitzi.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |